Симптоми та методи лікування гаймориту у дітей

56

Зміст:

  • Особливості будови верхніх дихальних шляхів у дитини
  • Гайморит у дітей
  • Класифікація
  • Причини катарального двостороннього гаймориту
  • Симптоми дитячого гаймориту
  • Медикаментозне лікування
  • Що робити для профілактики
  • Гайморит у дітей раннього віку часто виникає через анатомічних особливостей верхніх відділів дихальної системи і ослабленого імунітету. Гостра патологія супроводжується яскравими проявами, але ознаки стають більш стертими при хронічному перебігу. Важливо своєчасно визначити гайморит і приступити до лікування. Захворювання може призвести до тяжких ускладнень гнійного характеру.

    Особливості будови верхніх дихальних шляхів у дитини

     

    Формування перегородки і носових кісток у дітей відбувається протягом перших 3 років життя. У молодшому віці у них маленький обсяг носової порожнини, а її пазухи і відділи розташовуються асиметрично по відношенню один до одного. Риніт у немовлят за рахунок різкого звуження носових ходів має більш важкий перебіг, ніж у дорослих.

    Лікування гаймориту повинно бути комплексним

     

    У перші 6 років життя пазухи носа збільшуються повільно разом з ростом кісток черепа. Далі починається їх стрімке зростання. Приблизно в 13 років дитина вже має звичайне будова носа, властива дорослій людині.

    Гайморит у дітей

     

    Розглянуте захворювання характеризується запальним процесом у верхньощелепних пазухах. Нерідко лікарі називають патологію узагальнюючим терміном – синусит. Але цей діагноз включає в себе поразку будь-яких навколоносових пазух, відповідно з чим буває декількох видів:

    • фронтит;
    • етмоїдит;
    • гайморит;
    • сфеноидит.

    Клінічна картина цих захворювань схожа, але відмінності все ж є.

    Розвиток гаймориту у дітей першого року життя малоймовірно. У цей період верхньощелепні пазухи малюка не мають схильності до запалення навіть у випадку інфікування слизової носа. Однак повністю виключити можливість виникнення патології не можна. Відомі випадки, коли діагноз «гайморит» ставили навіть новонародженим дітям.

    Класифікація

     

    Для вибору методики лікування гаймориту важливо визначити його форму. Допомагає в цьому клінічна картина, дані про тривалість захворювання та додаткове обстеження.

    За клінічним перебігом патологія протікає в декількох формах:

    • гостра – починається стрімко, має яскраву клінічну картину і завершується одужанням не пізніше, ніж через 3 місяці;
    • хронічна – супроводжується менш вираженими симптомами, що триває понад 3 місяці;
    • рецидивуюча – характеризується періодичними загостреннями на тлі млявого перебігу хвороби.

     

    симптомы

    Основним симптомом гаймориту є утруднене відходження слизу з носа і розпираючий відчуття

     

    Відповідно з локалізацією гайморит буває:

    • односторонній – розвивається у лівої або правої верхньощелепної пазусі;
    • двосторонній – уражується слизова оболонка обох синусів.

    За формою запалення гайморових пазух буває:

    • катаральним – для нього характерно виділення прозорого слизу на тлі інфікування;
    • гнійним – супроводжується формуванням гною, відокремлюване стає зеленувато-жовтим.

    Діагностика запалення гайморових пазух у дітей зазвичай не викликає труднощів. При візуальному огляді під час риноскопії отоларинголог може визначити локалізацію і форму захворювання, а за клінічними даними встановити його характер. Для точної верифікації ураження зазвичай використовується інструментальна діагностика – рентгенографія або томографія лицьового черепа.

    Причини катарального двостороннього гаймориту

     

    Гайморит в молодшому віці можуть викликати три типи збудників:

    • Віруси. Дана причина запалення пазух є найбільш поширеною. Згідно зі статистикою, до 80% випадків припадає на вірусну інфекцію. Збудники найчастіше викликають катаральний гайморит з поширенням на обидві пазухи.
    • Бактерії. При запаленні носа в дитячому віці визначаються рідше, проте представляють велику загрозу для здоров’я. Зазвичай сприяють розвитку гнійного одностороннього або двостороннього гаймориту.
    • Алергени. Подразнення слизової оболонки носа з запаленням пазух має сезонний характер. Частіше з’являється в період цвітіння рослин, але може бути викликано шерстю тварин, медикаментами або побутовою хімією. Зазвичай супроводжується рецидивуючим перебігом і має двобічну локалізацію.

    Спровокувати гайморит може ослаблений імунітет, переохолодження, прийом деяких ліків, нездорове харчування, аутоімунні захворювання. Зазвичай збудник проникає в пазухи через природні протоки (риногенно), але інфікування може відбутися при патології зубів (одонтогенно), гематогенно при інфекціях (скарлатина, кір), на тлі травм лицьового черепа.

    Симптоми дитячого гаймориту

     

    Вираженість клінічної картини залежить від характеру його перебігу. Гострий процес супроводжується досить яскравими локальними і загальними симптомами:

    • підвищена температура тіла;
    • відчуття тиску та біль у пазухах;
    • виражена закладеність носа;
    • густі гнійні або слизисто-гнійні виділення;
    • зниження нюху;
    • першіння в горлі, сухий кашель;
    • головні болі;
    • слабкість і нездужання.

     

    гайморит у детей

    Гайморит у дітей супроводжується закладеністю носа

     

    Підросли діти можуть легко описати своє самопочуття, що наштовхне батьків на думку про гаймориті. Вміння дати характеристику власного самопочуття полегшує і диференціальну діагностику для лікаря. Діти молодшого віку не в силах це зробити, тому батькам необхідно звернути увагу на такі прояви: частий плач, дихання ротом, хропіння уві сні, підвищена дратівливість, погіршення апетиту.

    Медикаментозне лікування

     

    Терапія гаймориту передбачає комплексний підхід:

    • Етіотропна корекція. Залежно від причини захворювання, дитині призначають антибіотики або противірусні засоби. Перевагу віддають препаратів пеніцилінового ряду або иммуномодуляторам на основі лейкоцитарного інтерферону. Якщо запалення викликано алергією, використовують антигістамінні засоби у відповідності з віком.
    • Нестероїдні протизапальні засоби. Призначаються для усунення болю, спека і запального процесу. Як правило, дітям рекомендують суспензії з ібупрофеном, але лікар може виписати альтернативний медикамент.
    • Судинозвужувальні засоби. Необхідні для зняття набряку слизової оболонки носа та покращення дренування пазух. При алергічному процесі призначають гормональні назальні аерозолі.
    • Муколітичні засоби. Показано для полегшення видалення густого слизу з носових пазух.

    Якщо захворювання стало ускладненням іншої патології, проводиться відповідне лікування первинного процесу.

     

    Зазвичай гайморит можна усунути в домашніх умовах, але іноді потрібно проведення процедур в стаціонарі:

    • Промивання пазух – маніпуляція передбачає введення антисептичних розчинів в одну ніздрю під певним кутом, а відсмоктування слизу з іншого (так зване вакуумне переміщення).
    • Пункція виконується при захворюванні в хронічній стадії і передбачає аспірацію секрету з допомогою спеціального шприца через прокол під нижньою носовою раковиною.
    • Дренування – у порожнину пазухи вставляється тонка трубка (ЯМИК-катетер), через яку вводять розчин для промивання і евакуюють патологічний секрет.

    Що робити після процедур у стаціонарі, отоларинголог розповідає пацієнтам індивідуально. Зазвичай призначається протимікробна терапія, а застосовують судинозвужувальні засоби.

    Що робити для профілактики

     

    Гайморит добре піддається терапії, проте є досить неприємним захворюванням. До того ж патологія може призвести до серйозних ускладнень – запалення слухової труби і оболонок головного мозку (менінгіт). Тому слід пам’ятати про профілактику гаймориту, а при його виникненні не намагатися усунути народними засобами.

    Основою профілактичних заходів є:

    • зміцнення імунітету;
    • правильна гігієна носа;
    • повноцінне харчування, здоровий спосіб життя;
    • своєчасне лікування інфекційних захворювань.

    Гарантією швидкого одужання при гаймориті є суворе дотримання лікарських рекомендацій і прийом лікарських засобів в призначеній дозі.

     

    Гайморит в дитячому віці — досить поширена патологія. Але іноді захворювання сприймається батьками за звичайний нежить і лікується вдома без участі лікаря.

    Оскільки більшість випадків запалення гайморових пазух викликане вірусною інфекцією, через якийсь час організм самостійно справляється з нею, і настає одужання. При бактеріальної формі захворювання без належної уваги незабаром може призвести до небезпечних ускладнень. Тому, запідозривши у дитини гайморит, не слід затягувати з візитом до педіатра.

    Читайте також: фебрильні судоми у дітей