Зміст:
Синдром Аспергера у дітей характеризується порушеннями процесу адаптації в соціумі, нездатністю вирішувати нестандартні завдання і низьким рівнем спілкування з людьми. Патологія не супроводжується зниженням інтелекту (або він знижується незначно), однак хворі мають знижену здатність до концентрації уваги. Ознаки захворювання вперше виникають в дошкільному віці. Батьки можуть сприймати їх, як особливості характеру дитини, що зазвичай призводить до пізньої діагностики синдрому.
Зміст
Загальна інформація
Синдром Аспергера у дітей характеризується надмірною замкнутістю
Встановити однозначну причину розвитку синдрому Аспергера у дітей неможливо. Фахівці вважають, що захворювання має спадкову схильність. Випадки синдрому часто носять сімейний характер, що говорить про наявність генетичних механізмів його розвитку. Несприятливі фактори, що впливають на організм матері і плода (вживання спиртних напоїв, радіація і ін) підвищують ризик виникнення патології.
Хвороба є частиною розладів аутистичного спектру. Аутизм — основне захворювання, що характеризується зниженням соціальної адаптації, спілкування, але супроводжується зниженням інтелекту у хворих. Для синдрому Аспергера порушення інтелектуальної діяльності не характерні, що дозволяє проводити диференційну діагностику між патологіями.
Діагноз ставлять на 5-6 років, коли батьки бачать замкнутість дитини та його відстороненість від однолітків. Психіатри вважають, що запідозрити хворобу можна раніше — вже в 2-3-річному віці діти починають уникати ігор на майданчиках, воліють залишатися одні й ін.
Клінічні прояви
Клінічні прояви захворювання різноманітні. Діагностикою хвороби займається невролог або психіатр. Фахівці виділяють наступні симптоми:
- емоційна сфера виражена слабо. Діти байдуже ставляться до нових іграшок або свят. Посміхаються і сміються рідко. При цьому переважають негативні емоції: агресія, дратівливість і тривожність. Їх напади швидко проходять і дитина стає спокійним;
- сфера інтересів обмежена — дитина займається чимось одним, аж до одержимості. Наприклад, при збиранні пазлу він не залишить його до тих пір, поки повністю не збере. У період навчання в школі хворі концентрують увагу на одному предметі, а інформацію по іншим ігнорують;
- на початковій стадії хвороби батьки можуть виявити убогість мислення, часте повторення простих дій і слів. Діти з захворюванням рідко вибирають ігри, де необхідно придумувати події та героїв;
- у характеристиці дитини батьки і педагоги відзначають його замкнутість і відсутність близьких контактів з іншими людьми. Дитина може виявляти агресивність або байдужість до дітям і дорослим. При цьому збентеження або сором’язливість відсутні;
Діти з синдромом Аспергера мають фізичні особливості, що відрізняють їх від однолітків. Вони незграбні, можуть розливати рідини і кидати предмети. При роботі з бісером, пластиліном та іншими невеликими деталями відзначається порушення дрібної моторики.
Виявлення хвороби
Симптоми характеризуються соціальною дезадаптацією і схильністю до однотипного праці
Синдром Аспергера у дітей діагностується на підставі особливостей їх психічного та соціального життя. Найбільш часто діагноз ставлять у віці від 5 до 10 років, коли дитина вперше потрапляє в організовані колективи в дитячому садку та школі. Обстеження включає в себе:
- інтерв’ю з дитиною, протягом якого фахівець розмовляє і грає з ним в ігри;
- інтерв’ю з батьками для виявлення факторів ризику розвитку захворювання і особливостей дорослішання хворого;
- вивчається характеристика дитини, складена вихователями в дитячому саду або вчителями;
- досліджується інтелект, психомоторні навички, мова, а також здатність до навчання та самостійного життя.
При постановці діагнозу необхідно виключити синдром гіперактивності з дефіцитом уваги, аутизм та інші поведінкові розлади. Помилка в діагностиці може призвести до призначення лікарських засобів, які призведуть до посилення симптомів. Це зумовлює погіршення прогнозу і може стати причиною різкої агресії у відношенні навколишніх.
Виявити захворювання у дорослому віці складно. Людина протягом життя адаптується до життя в соціумі і прояви синдрому Аспергера стають стертими, маскуються від оточуючих. Для постановки діагнозу у дорослих необхідно детально дізнатися про особливості їхнього дитинства, навчання в школі і Вузі, а також про сприйняття роботи.
Підходи до лікування
Лікування захворювання проводиться спільно з психіатром і психологом. Завдання терапії: зменшити вираженість клінічних проявів, забезпечити нормальне навчання та освоєння дитиною мовних, моторних і комунікаційних навичок.
Серед немедикаментозних підходів використовують наступні методи:
- навчання соціальним навичкам;
- для управління стресом і негативними емоціями проводиться когнітивно-поведінкова психотерапія;
- при виявленні тривожних розладів і клінічної депресії необхідні консультації з психіатром і відвідування психотерапевта;
- заняття лікувальною фізкультурою сприяють освоєнню моторних навичок.
Лікарські препарати для лікування використовуються рідко. Існують дослідження, що показують, що атипові антипсихотики (рисперидон, оланзапін) зменшують вираженість симптомів патології, в тому числі, тривожності та агресії. При виявленні депресивних розладів фахівці підбирають антидепресанти з групи селективних блокаторів зворотного захоплення серотоніну: флуоксетин, сертралін та ін. Використовувати медикаменти можливо тільки після обстеження у психіатра, так як вони мають побічні ефекти і можуть посилити ознаки хвороби.
Поради батькам
Психологічна характеристика дитини змінюється при регулярних заняттях з ним
Повного одужання дітей з синдромом Аспергера добитися не вдасться.
Для поліпшення якості їх життя і підвищення адаптації в соціумі фахівці дають батькам наступні рекомендації:
- у розмові з дитиною необхідно уникати складних мовних конструкцій, які погано розуміються. Віддається перевагу простим фразам і докладного пояснення необхідних дій;
- необхідно проводити більше часу разом з дітьми. Початкова стадія патології характеризується прагненням дитини залишатися наодинці з собою і займатися своєю улюбленою справою. Час на самоті рекомендується обмежити до 2-3 годин в день;
- щодо дитини не повинно бути погроз. Діти з цим синдромом сприймають їх буквально, в результаті чого можуть ще більше віддалиться від батьків і близьких людей;
- для поліпшення адаптації хворого його необхідно вчити правилам спілкування між людьми, а також існуючим нормам поведінки. Це забезпечує підвищення адаптації.
Симптоми захворювання при відкритому і правильному спілкуванні і вихованні дітей слабо виражені. Дитина вчиться правильно вести себе в соціумі і може навчатися та працювати у звичайних закладах. У переважній більшості випадків обходиться без присвоєння ступеня інвалідності.
Синдром Аспергера — розлад аутистичного спектру (РАС), що проявляється порушеннями соціальної адаптації дитини та її спілкування з однолітками. Патологія має сприятливий прогноз, так як не приводить до розумової відсталості і коригується немедикаментозними методами. При своєчасному виявленні хвороби батьками та підборі комплексної терапії прояви хвороби лікуються, вона не прогресує в подальшому. Останнім часом розглядається питання про те, щоб не вважати РАС захворюваннями, а класифікувати їх, як особливості психіки.
Читайте також: туберкульоз у дітей