Мікаеле Шифрин, 31 рік, продовжує перевизначати домінування у гірськолижному спорті. Найтитулованіша лижниця в історії — із чотирма олімпійськими золотими медалями, 18 Кришталевими глобусами та шістьма титулами Кубка світу — вона нещодавно завершила сезон 2025–2026 років, встановивши рекордні дев’ять перемог у слаломі з десяти гонок. Це додається до її і без того вражаючої кар’єри, що включає 110 перемог на Кубку світу та 168 фінішів у Кубку світу.
Але підтримка такого успіху пов’язане з величезним тиском, і Шифрин визнається, що прийняття вразливості було ключовим чинником подолання цього. Незважаючи на її досвід – це були її треті Олімпійські ігри – вона виявила, що зовнішні очікування все ще сильно на неї тиснуть. “Ти ніколи не можеш повністю підготуватися до зовнішніх наративів, які поширюються навколо тебе”, – розповіла вона Women’s Health.
Тягар величі: Шифрин визнає, що бути на вершині означає нести вантаж не тільки власних амбіцій, а й надій уболівальників, які можуть бачити її змагання лише раз на чотири роки. Цей тиск призводив до моментів сумнівів у собі, коли вона ставила питання, як щиро поділитися своєю історією, не будучи поглиненою зовнішнім шумом.
Щоб вирішити цю проблему, вона пішла на розрахований ризик: включила психолога до своєї основної команди разом з тренерами та персоналом. “Я сподівалася, що це допоможе нам бути дійсно узгодженими та єдиними”, – пояснила Шифрин. Цей крок виявився успішним, сприяючи почуттю згуртованості, яке дозволило їй відокремити особисте від професійного та виступати на піку своїх можливостей.
Відкритість заради єдності: Шифрин зізнається, що бути вразливою перед своєю командою спочатку було страшно. Чи справді мої тренери хочуть чути про те, що відбувається у мене всередині? — запитувала вона. Однак така прозорість зрештою створила міцніші зв’язки і дозволила їй ефективніше справлятися з труднощами. Вона зрозуміла, що ділитися своїм психічним станом, особливо під час невдач, має вирішальне значення для відчуття зв’язку та підтримки.
Шифрин також підкреслює сприятливу атмосферу у самому спорті. «У гірськолижних перегонах це справді схоже на сім’ю», — каже вона, наголошуючи на позитивній солідарності серед конкурентів. Це почуття єдності допомагає їй відфільтровувати зовнішній тиск та зосередитись на виступі.
Несподівані ритуали: Поряд із психічним тренуванням Шифрин використовує нетрадиційні передстартові звички. Вона перейняла практику з’їдання однієї чи двох кислих жувальних цукерок перед гонками, виходячи з рекомендації свого фізіотерапевта у тому, що кислі смаки можуть порушити цикли тривоги.
** Полегшення фінішу: ** Головною нагородою для Шиффрин залишається перетин фінішної межі. Після отримання травм у минулому, включаючи поранення живота під час падіння в листопаді 2024 року, вона тепер розглядає завершення гонки як перемогу саме по собі. «Щоразу, коли я перетинаю фінішну межу, я кажу: «Ура! Ми встигли. Ми тут. Тут все моє», – каже вона.
Успіх Шиффрин полягає у фізичної могутності, а й у готовності протистояти внутрішнім проблемам і зміцнювати глибші зв’язки зі своєю командою та суперниками, перетворюючи вразливість на стратегічну перевагу.
