У ніжному віці діти ще не вміють дружити. Вони можуть поряд щось копати або будувати в пісочниці, по черзі кататися з гірки. Але це не дружба. Прагнення дружити приходить з моментом дорослішання малюка, коли йому хочеться показувати іншим дітям свої іграшки, грати в догонялки або в м’яч. Однак знаходити друзів іноді вдається не всім.
Це помітно на дитячому майданчику, коли в одній її частині багато дітвори, а в іншій – самотня фігурка. Начебто і хоче дитина опинитися там, де весело, але ті хлопчики і дівчатка не горять бажанням з ним спілкуватися. Сумно… На допомогу приходить дитячий психолог Олеся Шершньова, яка шукає відповідь на питання малюка: «чому зі мною ніхто не дружить?».
Дитина не знає, що він робить не так, що він не залучає інших дітей у спілкуванні – пояснює фахівець. – Як вчинити? Поділитися іграшкою або звернути на себе увагу сльозами? Запропонувати нову гру або нахрапом втрутитися в діяльність інших (раз самі не пропонують)? Маленькій дитині важко самостійно розібратися в проблемі і тим більше вирішити її, якщо немає підтримки з боку дорослих.
Психолог Олеся Шершньова переконана в тому, що дітям потрібно спілкування, так як це сприяє їх розвиткові і становленню. Якщо немає друзів, це може викликати різні реакції, починаючи від туги і закінчуючи образою на всіх оточуючих.
Читайте також:Чому тата на дитячому майданчику не бачать те, що очевидно для мам?
Фахівець називає найбільш часті причини відсутності друзів у дитячому віці:
- Агресивність дитини (б’ється, обзивається);
- прагнення підпорядкувати всіх навколо (не грає за правилами інших);
- гіперактивність (надмірна активність дитини, яка заважає іншим);
- ябедництво і повчання інших;
- неохайний зовнішній вигляд, недотримання особистої гігієни (неприємний запах, брудне волосся, нігті як у «динозавра»);
- шкідливі звички;
- пасивність (невпевненість, сором’язливість, тривожність, звичка, що всі «розрулить» батько);
- деструктивні способи реагування в конфлікті (обзивання у відповідь, бійки, власні провокації і реакція на чужі провокації);
- відсутність позитивного прикладу в сім’ї (часто батьки самі не дуже гомінкі і закриті люди, а от від дитини чомусь вимагають бути товариським);
- відсутність загальних інтересів (часто дуже інтелектуально обдаровані діти не мають друзів, так як «нам і поговорити нема про що. Вони всі в телефонах, а я люблю космос»;
- жадібність або присвоєння чужих речей.
Якщо ви побачили деякі пункти у своєї дитини, терміново вживайте заходів! – переконана психолог.
Допоможіть дитині позбутися шкідливих звичок, зробіть його більш соціально орієнтованим. Фахівець застерігає турботливих батьків від помилкового в цій ситуації рішення:
Ніяких «переведемо його в іншу школу чи інший клас!». Це «дохлий номер»! Буде також! Дитина хоч в Африці буде вчитися, він завжди бере з собою СЕБЕ!!!
А ваш малюк вміє дружити?
