Зміст:
Кефалогематома у новонароджених у більшості випадків має травматичне походження. Крововилив між окістям і речовиною плоских кісток склепіння черепа реєструється в 0,2% випадків серед дітей після народження. Відсутність своєчасного лікування призводить до розвитку гнійних ускладнень, що вимагає проведення хірургічного втручання.
Зміст
Як розвивається кефалогематома на голові у новонароджених
Кефалогематома з’являється в результаті травмування склепіння черепа під час пологів. Чим сильніше механічний вплив, тим вище ймовірність поднадкостничного крововиливи.
Провокуючі фактори з боку матері
Основною причиною стану є родова травма. Близько 10 років тому операція «кесарів розтин» не мала широкого клінічного поширення. При тяжкому перебігу пологів використовувалися спеціальні акушерські щипці, якими захватывалась головка і проводилося извлекание плід з родових шляхів. Маніпуляція супроводжувалася вираженою травматизацією і часто призводила до появи кефалогематоми.
Сьогодні причини крововиливу під окістя кісток склепіння черепа, пов’язані з медичними маніпуляціями, практично виключені. Виділяється кілька провокуючих факторів з боку організму матерії, при наявності яких підвищується ймовірність родової травми:
- Вік породіллі більше 35 років – з віком зменшується функціональна активність статевих залоз, а також еластичність сполучнотканинних зв’язок з’єднань кісток тазу. Це призводить до того, що під час пологів відбувається недостатнє розширення кільця тазу і утруднене проходження плоду по родових шляхах. Ймовірність родових травм підвищується в тому випадку, якщо жінка рожає в перший раз.
- Перенесені захворювання, що зачіпають органи і кісткові основи малого тазу – незалежно від строку давності перенесена патологія кісток і зв’язок тазового кільця може привести до істотної зміни форми і утруднення процесу пологів.
- Слабка пологова діяльність – ендокринні порушення, зниження тонусу гладкої мускулатури міометрію матки призводять до порушення циклічних скорочень, що може спровокувати родову травму плода з подальшим формуванням кефалогематоми.
Вроджені або набуті аномалії тазового кільця, призводять до зміни його форми. Такий стан визначається в середньому у 7% жінок репродуктивного віку. При виражених змінах і деформації рекомендується проведення кесаревого розтину для профілактики родових травм.
Причини, пов’язані з станом дитини
Окремо виділяються провокуючі фактори з боку плоду, які підвищують ймовірність родової травми та крововиливу під окістя:
- Аномальне передлежання плода, при якому ускладнюється процес переміщення в родових шляхах і підвищується ризик родової травми. При деяких видах зміни положення гінеколог призначає кесарів розтин.
- Великі розміри плоду, які можуть мати фізіологічне походження. При цьому утруднюється проходження голови через піхву в області малого тазу і підвищується ймовірність травматичного ушкодження тканин з подальшим формуванням кефалогематоми.
Акушерські щипці вже практично не застосовуються в клінічній практиці, що пов’язано з високою травматичністю процедури. Також рідше використовується вакуум-екстракція плода, яка провокує різні крововиливи в тканинах на голові у новонародженого. Для профілактики ушкоджень призначається кесарів розтин.
Як проявляється кефалогематома у новонароджених
Виявити кефалогематому нескладно. Вона зазвичай проявляється не відразу, а через кілька днів після народження дитини. Родова пухлина не дозволяє візуалізувати зміни.
Лікування кефалогематоми включає консервативні та хірургічні заходи
Через 2-3 доби набряк м’яких тканин склепіння черепа зменшується, а скупчення крові під окістям триває, що дозволяє візуально оцінити зміни кісткової основи. Тривалий кровотеча з пошкоджених судин пов’язано з недостатньою функціональною зрілістю факторів згортання крові.
Діагностика
Кефалогематома являє собою обмежену припухлість, яка не поширюється за межі тім’яної, лобної або потиличної кістки. Це пов’язано з наявністю обмежують швів. При сильній травмі можливе формування декількох поднакостничных крововиливів об’ємом від 5 до 150 мл.
Запідозрити наявність гематоми можна при візуальному огляді і пальпації (обмацуванні) тканин склепіння черепа. Необхідність проведення подальшого обстеження визначається наявністю наступних критеріїв:
- розміри припухлості 5 см і більше;
- триваюче збільшення кефалогематоми у динаміці;
- припухлість не обмежується однією кісткою, що свідчить про виражених змінах.
Діагностичні дослідження призначає лікар неонатолог або педіатр. Вони включають кілька основних методик, отримали широке клінічне поширення.
Для діагностики проводяться:
- Рентгенографія – незважаючи на те, що рентгенологічне дослідження несе променеве навантаження на організм дитини, воно призначається при підозрі на переломи кісток, включаючи кістки черепа.
- Ультразвукове дослідження – методика дозволяє візуалізувати крововилив, оцінити його розміри і точну локалізацію.
- Коагулограма – аналіз крові, в ході проведення якого визначається стан згортаючої системи на основі кількох показників. Дослідження має діагностичною цінністю, особливо у випадках тривалого збільшення кефалогематоми у розмірах, що вказує на триваюче крововилив під окістя.
Додаткові діагностичні дослідження обов’язково призначаються перед лікуванням кефалогематоми, особливо в тих випадках, коли необхідно проведення хірургічного втручання.
Наслідки кефалогематоми
При невеликому крововилив під окістя кісток склепіння черепа, відсутності інших травм, а також нормальному функціональному стані системи згортання крові, кефалогематома не несе небезпеки. Вона звичайно розсмоктується протягом 2 тижнів.
Наслідки кефалогематоми включають місцеві і загальні зміни
Якщо освіта зберігається протягом більш тривалого періоду часу, а також не проводиться адекватна терапія, то розвиваються такі негативні наслідки:
- Анемія – зниження рівня гемоглобіну і кількості еритроцитів у крові дитини, спровоковане об’ємним кровотечею. Має місце при крововиливах різної локалізації.
- Запалення гематоми – кров у тканинах є сприятливим середовищем для розвитку бактерій. На тлі відсутності відповідної терапії відбувається скупчення великої кількості мертвих бактерій і загиблих клітин імунної системи, які є основою гною. У дітей часто може протікати без явної клінічної симптоматики.
- Осифікація (окостеніння)– при тривалому знаходженні крові в тканинах області кефалогематоми без розсмоктування відбувається відкладання солей кальцію. Оссифікована гематома під окістям перешкоджає нормальному росту кістки і вимагає проведення хірургічної операції.
Адекватна лікувально-діагностична тактика спрямована на запобігання розвитку ускладнень і негативних наслідків для здоров’я дитини.
Лікування дитини з кефалогематомой
Напрямок терапевтичних заходів залежить від стану кефалогематоми, а також розмірів освіти. Вичікувальна тактика призначається при невеликих розмірах крововиливу під окістя, які не перевищують 5 см в діаметрі. Якщо протягом 14 днів кров самостійно не розсмокталася, рекомендується проведення активної терапії.
Протягом перших 10 днів після виявлення кефалогематоми рекомендується провести об’єктивне обстеження, що включає коагулограму і нейросонографію. Також при наявності відповідних показань призначається пункційна аспірація. Методика являє собою прокол області гематоми і активне видалення накопиченої крові за допомогою шприца. Процедуру проводить дитячий хірург.
Консервативне лікування включає корекцію функціонального стану системи згортання крові. Препарати призначаються лікарем, на підставі результатів лабораторних досліджень.
У разі розвитку ускладнень у вигляді нагноєння або осифікації призначається хірургічне втручання. Воно включає висічення змінених тканин, звільнення їх від гною, обробку антисептиками з наступною пластикою і накладанням швів. Операція по можливості призначається в більш старшому віці. У разі розвитку гнійного процесу втручання проводиться в ургентному порядку.
Після проведення активного етапу терапії встановлюється спостереження за дитиною. Через певні проміжки часу пацієнта оглядає дитячий нейрохірург або невролог. Одночасно оцінюється стан тім’ячка, відповідність показників розвитку біологічного віку дитини.
Наявність змін тканин області кісток склепіння черепа дитини у вигляді припухлості потребує консультації з лікарем.
Читайте також: нейрогенний сечовий міхур у дітей
