Зміст:
Запалення матки – це патологічний процес, який може розвиватися в слизовій оболонці або залучати м’язові тканини. У першому випадку його називають ендометритом, а в другому – миометритом. Хвороба може протікати в різних формах і призводити до тяжких ускладнень, одне з яких – безпліддя.
Запалення матки – часте ускладнення пологів або аборту
Зміст
Що призводить до запалення
Порожнину матки вистелена ендометрієм. Це функціональний шар, який відторгається під час менструації. Він надійно захищений від проникнення інфекції. В якості захисних чинників виступають:
- кисле середовище піхви;
- вироблення слабкої концентрації перекису водню піхвовими бактеріями;
- склад мікрофлори;
- зімкнута шийка матки;
- цервікальний слиз.
Розвиток запальної реакції стає можливим при дисфункції одного або декількох факторів захисту. Якщо запалення виникає в піхву, воно може висхідним шляхом поширитися вище. Але ризик збільшується в кілька разів, якщо відбувається розкриття шийки матки. Це можливо природним шляхом – під час пологів, або штучним при абортах – вискоблюваннях та інших внутріматкових маніпуляціях.
Запалення ендометрію може протікати в двох формах:
- гостра – розвитку передують аборт, викидень, народження дитини, гістероскопія, сприяє порушення скоротливості матки, коли відбувається затримка крові, залишків плаценти;
- хронічне запалення – з’являється на тлі первинного запального відповіді, причиною є стійкість мікроорганізмів, неправильна тактика терапії або недотримання рекомендацій лікаря.
Причини патології – проникнення на слизову оболонку матки бактерій, хламідій, мікоплазм. Рідше хвороба викликають віруси, грибки. Вони відіграють роль у зниженні імунітету і можуть прискорити виникнення імунної відповіді.
Часто захворювання викликає не один мікроорганізм, а мікробні асоціації. Вони представлені умовно-патогенними мікроорганізмами, які в нормі живуть на поверхні шкіри, піхви і кишечнику. Тому лікування ускладнюється, більшість представників власної мікрофлори стійко до стандартних антибіотиків.
Лікарі не рекомендують займатися самолікуванням і приймати безконтрольно антибактеріальні препарати. Це вбереже від розвитку стійкості до них.
Як виявляється гостра форма
Симптоми з’являються через 2-3 дні після інфікування. У жінок після пологів може пройти кілька діб, перш ніж лікар помітить відсутність скоротливості матки, кров’янисті виділення. При гострій формі раптово підвищується температура до 39°С, турбує сильний біль внизу живота. Приєднуються інші прояви:
- виділення із статевих шляхів з неприємним запахом;
- хворобливе сечовипускання, що супроводжується ріжучими відчуттями або болем внизу живота;
- почастішання пульсу;
- озноб;
- ознаки інтоксикації.
Причиною патології можуть бути пологи, кесарів розтин
Зовнішній вид виділень залежить від попереднього стану. У жінок після пологів протягом місяця виділяються лохії. Спочатку вони кров’янисті, але при ендометриті – з домішками рідкої червоної крові. Після аборту, вискоблювання також можуть посилюватися виділення крові після приєднання інфекції.
Гострий ендометрит при наявності внутрішньоматкової спіралі протікає стрімко. Вусики, які лікар залишає для подальшого вилучення спіралі, стають провідниками для інфекції з піхви.
Тривалість гострої стадії – до 14 днів. Після цього можливо її видужання або перехід у хронічну форму.
Симптоми хронічного запалення
Клінічні симптоми залежать від тривалості хвороби. Патологія проявляється у вигляді порушень менструального циклу. Жінка зауважує, що після перенесеного гострого запалення відбувається збільшення тривалості кров’яних виділень, зміну їх обсягу.
Іноді можлива поява патологічних сукровичних, слизово-гнійних виділень. Це відбувається при загостренні запалення в матці. Біль внизу живота стає ниючий, тупий. При затяжному характері патології можлива поява болю під час статевого акту.
Хронічний ендометрит призводить до утворення спайок всередині матки.
При вираженому спайковому процесі виникає безпліддя, яке не піддається терапії. Неможливість завагітніти пов’язана і з зміною рецептивних властивостей ендометрію. Можливо розвиток його гіперплазії.
Гіперплазія може протікати у дифузній формі, тоді потовщення відбувається відносно рівномірно. При осередкової гіперплазії діагностується поліп ендометрію.
Методи діагностики
Діагностика ендометриту грунтується на даних клінічної картини та огляду. При бімануальному дослідженні лікар пальпує збільшену і хворобливу матку. Придатки не промацуються, якщо на них не поширився інфекційний процес.
Якщо ендометритів передувало народження дитини, помітно невідповідність розмірів матки терміну після пологів. Виділення кров’янисті, при натисканні на матку посилюються. Для підтвердження запального процесу і його гостроти проводиться загальний аналіз крові, біохімічне дослідження. У них помітні ознаки запалення – збільшена кількість лейкоцитів, підвищена ШОЕ, в біохімічному аналізі підвищений рівень С-реактивного білка.
Для підтвердження бактеріального походження інфекції необхідно здати мазок з статевих шляхів до початку використання антибіотиків.
Хронічне протягом ускладнює діагностику. Зміни в аналізі крові в період ремісії можуть бути відсутніми. На УЗД помітні ознаки потовщення ендометрія, який не відповідає дню циклу. Поліпи не завжди можна розглянути під час УЗД, вони здатні змінювати положення, ставати менш помітними.
Діагностика необхідна для визначення типу збудника
Основна діагностика при довгостроково існуючої інфекції – визначення типу збудника, який підтримує хронічне запалення. Для цього застосовується метод ПЛР. Але у випадку хронічного ендометриту можливо переважання умовно-патогенної мікрофлори, невелику кількість або повна відсутність специфічної інфекції.
Для діагностики може застосовуватися вишкрібання порожнини матки. Його проводять у випадку тривалої кровотечі, при неможливості використовувати інші методики.
Структурні зміни ендометрію можна побачити під час УЗД. Апарат дозволяє виявити внутрішньоматкові спайки, але не завжди. Більш точна методика визначення симптомів – біопсія ендометрію. Її проводять під час гістероскопії.
Яке лікування необхідно
Терапія гострої форми запалення проводиться в стаціонарі. Це необхідно для зменшення ризику ускладнення – поширення інфекції на маткову клітковину або очеревину і розвитку параметрита, перитоніту. Жінкам після пологів призначається ручне обстеження порожнини матки з подальшим вишкрібанням. Це дозволяє відокремити збереглися ділянки плодової оболонки, вивести згустки крові при спазмі шийки матки і поліпшити її скоротливість.
Основу лікування становить внутрішньовенне введення антибіотиків з подальшим переходом на ін’єкції та таблетовані форми. Це можливо після виходу на стабільний стан. Антибіотики призначають широкого спектру дії, часто використовують поєднання кількох препаратів. Ефективні такі з них:
- амоксицилін;
- кліндаміцин;
- цефтриаксон;
- цефотаксим;
- метронідазол.
Призначається інфузійна терапія. Внутрішньовенно краплинно вводять фізіологічний розчин, глюкозу, розчини Рінгера, лактосоль, гемодез. Це дозволить зменшити ознаки інтоксикації і прискорити одужання.
При довгостроково існуючому ендометриті запалення не завжди протікає бурхливо, тому немає необхідності в госпіталізації. У фазу ремісії антибіотики не призначаються. Основна дія проводиться методами фізіотерапії, використовуються гормональні засоби, ферменти, зменшують спайки.
Профілактика ендометриту
Для профілактики запальних процесів необхідно проходити підготовку перед будь-якими маніпуляціями на матці. У жінок перед пологами беруть мазок на ступінь чистоти піхви. Якщо в ньому з’являються ознаки запалення, необхідний профілактичний курс антибіотиків, часто – в місцевій формі.
Профілактика включає відмову від проведення медичних абортів, здоровий спосіб життя і повноцінне харчування. Необхідно правильно підбирати метод контрацепції, щоб не довелося вдаватися до абортів. Запалення ендометрію або міометрія – це завжди високий ризик розвитку безпліддя.
Читайте в наступній статті: причини і лікування запалення шийки матки
