Порада дня: зробіть розчарування своїм мотиватором

28

Такі талановиті батьки, а дитина, немов, не в них пішов… В кого ти такий ледачий?… Мене засмучує, що ні до чого не хочеш… Ось вони – фрази, які часом можна почути від батьків, бабусь, дідусів, педагогів. Вони демонструють розчарування в дитині, його знаннях, уміннях, здібностях.

Читайте також:Як допомогти дитині підтягти навчання

Такі слова, немов ярлик «ти не такий розумний, як батьки» (не такий сильний, не такий здібний….). Зараз мова не про те, що діти зобов’язані повторювати в собі і примножувати здатності батьків. Ні!

Психолог Ганна Скавитина радить змінити свій погляд на таке почуття, як розчарування, і з руйнівного перевести його в творче.

Розчарування – це частина життя, – розповідає експерт. – За словами відомого психоаналітика Хайнца Кохута, воно необхідне для розвитку людини. Якщо ми не відчуваємо розчарування, у нас немає і мотивації рости.

Інший психоаналітик, Д. В. Винникотт, сказав, що якби батьки були ідеальними, діти ніколи б нічого не хотіли і ніколи не намагалися робити щось нове. І якщо б діти завжди були ідеальними, тобто такими, як ми від них очікуємо, то вони були б не реальними дітьми, а ілюзіями.

Психолог відзначає й іншу грань, яку батькам потрібно знати про розчарування:

Те, як ми справляємося з цим почуттям — один з найбільш важливих і визначальних моментів батьківства. Наші довгострокові відносини з дітьми будуть прямо залежати від того, як ми реагуємо, коли незадоволені і засмучені їх вибором, поведінкою, помилками і промахами.

Але для початку розберемося, із-за чого з’являється розчарування?

Щоб розчаруватися, треба на початку зачаруватися, тобто нафантазувати що-небудь таке, що насправді не дуже відповідає, – пояснює Ганна Скавитина. – А це з батьками трапляється постійно. Чому? Тому що ми любимо своїх дітей і бажаємо їм найкращого… з того, що знаємо самі.

Образ «правильного дитини» часто пов’язаний і переплутаний з нашими дитячими страхами, упередженістю нашого власного виховання. Не можна так себе вести, так говорити, творчі професії ніколи не принесуть тобі грошей, комп’ютер –зло, блогер –не професія, я в своєму дитинстві ніколи так не робив. Буває, що щозаперечувалися в нас самих риси несвідомо починають проектуватися на інших людей, наприклад, на наших дітей. Ми говоримо: «Як ти можеш взагалі не вчити уроки, або сперечатися з батьками? Ми так ніколи не робили!» Ми свідомо розчаровані, але одночасно таємно заздримо їх свободи, їх можливостей відстоювати себе і свої бажання. Вони роблять те, що ми собі ніколи не могли дозволити. Часто саме через власних дітей ми можемо дізнатися, що ми забороняємо собі в житті. Діти — наше криве дзеркало.

Мотивация

А тепер про те, як направити розчарування як мотивуючої сили. Психолог радить, як це зробити:

Діти бачать себе нашими, батьківськими очима. Вони теж хочуть, щоб ми пишалися ними, хочуть нас порадувати. Швидше за все, діти будуть намагатися з усіх сил, якщо батьки ставлять реалістичні цілі, що відповідають інтересам і здібностям дітей, і концентруються не на оцінці результату, а на розвиток їх унікальних сильних сторін. Коли ставки не так високі, дітям легше проявити ініціативу, випробувати себе і проявити наполегливість, їх не стримує страх.

А якщо щось не виходить, запитає хтось?.. І ось тут якраз потрібно навчитися правильно переживати розчарування. Не звинувачувати кого-небудь, не опускати руки, а шукати нові рішення. І тоді розчарування стане тією самою надихаючою силою: якщо не вийшло зараз, значить, потрібно змінити тактику і робити по-іншому.

А ви часто відчуваєте розчарування? Як справляєтеся з цим почуттям?

Читайте також:

  • Порада дня: навчіть дитину радіти досягненням
  • Порада дня: робимо плакат дитини для мотивації на нові успіхи
  • Тетяна Лазарєва дізналася у психолога, як мотивувати дитину
Фото: © Depositphotos