Зміст:
Пельвіоперитоніт – це діагноз, який використовується в гінекологічній практиці і хірургії. Для цього стану характерне стрімкий розвиток запального процесу в черевній порожнині. Захворювання зазвичай має гострий перебіг і проявляється яскравою клінічною картиною. Такий стан вимагає негайного лікарського втручання з наданням екстреної допомоги. В іншому випадку висока ймовірність розвитку ускладнень різної тяжкості. Лікування запального процесу в домашніх умовах неприпустимо, оскільки часто пацієнтці потрібні і малоінвазивні оперативні втручання.Пельвіоперитоніт супроводжується болями в животі
Зміст
Основні характеристики
При пельвиоперитоните відбувається стрімкий розвиток запального процесу. На тлі патології виникає місцева реакція всередині порожнини малого тазу. Починається розлад мікроциркуляції, підвищується проникність судинного русла, за межі стінок капілярів виходять складові крові: альбумін, фібриноген, лейкоцити. В результаті формується серозний або гнійний секрет, яке утворюється в черевній порожнині.
Гострий запальний процес призводить до того, що в осередку ураження накопичуються іони водню, органічні кислоти, серотонін, гістамін. Внутрішня поверхня очеревини піддається дистрофічним змінам. При відсутності допомоги виникає спайкова хвороба малого тазу, при якій між внутрішніми органами і петлями кишківника формуються тонкі плівки. У результаті порушується основна функція органів і розвивається ускладнення – розлитої перитоніт.
Класифікація
У гінекології виділяють первинний і вторинний патологічний процес. При первинному стає причиною інфікування тканин черевної порожнини патогенними мікроорганізмами – бактеріями і вірусами. Вторинне запалення виникає через захворювань органів малого тазу – сальпінгоофорит, запалення матки, яєчників, сечового міхура і інших відділів.
Спираючись на локалізацію запального процесу, можна виділити:
- обмежений пелвиоперитонит – зачіпає певний сегмент тканин;
- дифузний – залучає всю внутрішню поверхню малого тазу.
Враховуючи зміни, що відбуваються в організмі жінки, патологія ділиться на :
- адгезивні – характеризується утворенням тонких плівок між органами, їх злипанням і зміщенням з нормального анатомічного розташування;
- ексудативну – супроводжується формуванням скупчень гною та ексудату у черевній порожнині.
Склад ексудату, що формується при запальному процесі, залежить від збудника.
У гінекології пельвіоперитоніт ділять на первинний і вторинний
Причини розвитку
Найчастіше патологія має вторинну форму і виникає через запальних процесів в малому тазу:
- аднексит;
- метрит;
- запалення ендометрію;
- гематома в позадиматочном просторі;
- нагноєння фаллопієвих труб;
- гідросальпінкс;
- генітальний туберкульоз;
- параметрит.
Рідше захворювання розвивається в первинній формі. Причинами такого запалення стають збудники проникають на поверхню черевної порожнини при наступних обставинах:
- перфорація тіла матки при лікувально-діагностичних маніпуляціях;
- апоплексия яєчника;
- пертурбація маткової труби;
- оперативні втручання відкритим доступом;
- недотримання правил асептики при проведенні лапароскопії;
- кесарів розтин.
Рецидив запалення може трапитися на тлі зниження опірності організму: при менструації, вагітності, переохолодженні, прийомі деяких ліків. Нерідко зустрічається післяпологовий рецидив.
Характерні ознаки
Не помітити або ігнорувати запальний процес неможливо. У жінки стрімко наростають наступні симптоми:
- гіпертермія супроводжується підвищенням температури до 41 градуса;
- сильні нестерпні болі в нижній частині живота;
- збільшення частоти серцевих скорочень до 150 і більше ударів на хвилину;
- озноб;
- тремтіння в тілі;
- поява липкого холодного поту;
- нудота і блювота, що не приносить полегшення;
- збільшення обсягу живота;
- метеоризм;
- запор;
- інтоксикація організму;
- зневоднення з характерними ознаками – сухий язик, западаючі очі.
При післяпологовому запаленні очеревини жінка зазначає, що дискомфорт більше поширений в нижній частині живота. Верхні відділи, як правило, залишаються спокійними.
Для ознак інфекційної форми, якщо захворювання хронічне і викликане хламідіями, характерний млявий перебіг. Однак у цьому випадку високий ризик формування спайкового процесу.
Лікування пельвіоперитоніту часто вимагає хірургічного втручання
Діагностика
Ознаки запалення внутрішньої оболонки черевної порожнини схожі з проявами інших небезпечних для життя станів. Тому при даній клінічній картині потрібне проведення диференціальної діагностики.
Для уточнення причин захворювання при обстеженні доцільно виконати аналіз виробляється ексудату. Піхвові мазки не дають точної картини того, що відбувається в черевній порожнині. Для диференціальної діагностики захворювання необхідно виконати пункцію через заднє склепіння піхви або зробити лапароскопію.
Перша допомога
Самостійно людина не може визначити адгезивний або ексудативний запальний процес. Для кожного виду обирається індивідуальна методика корекції. Тому важливо при перших проявах патології викликати невідкладну допомогу.
Під час очікування бригади швидкої допомоги необхідно покласти пацієнта на тверду поверхню, а до місця хворобливих відчуттів прикласти лід. Не можна до огляду медиків давати якісь знеболюючі або спазмолітичні препарати. Такі ліки можуть спровокувати зниження яскравості клінічної картини, в результаті чого буде ускладнена діагностика.
Лікування
В залежності від тяжкості перебігу, причини та характеру запалення обирається індивідуальна схема терапії для пацієнтки. При лікуванні консервативними методами важливо організувати повний спокій – статевий, фізичний, емоційний. У більшості випадків терапія виконується в умовах стаціонару і вимагає госпіталізації.
При виявленні патогенної мікрофлори рекомендовано лікування антибіотиками широкого спектру дії. Для прискорення терапевтичного ефекту препарати вводяться парентерально протягом 1-3 тижнів. Перед призначенням схеми лікування здійснюється бактеріологічне дослідження, з допомогою якого вдається визначити чутливість мікроорганізмів по відношенню до лікарських засобів.
При лікуванні антибіотиками паралельно призначається дезінтоксикаційна терапія, виконується введення замінників плазми. Для надання симптоматичної допомоги при лікуванні використовуються знеболюючі, протизапальні, спазмолітичні засоби. Рекомендується вітамінотерапія, щадна дієта, питний режим.
В якості допоміжних методів застосовуються:
- ультрафіолетове опромінення крові;
- ультразвукове вплив на органи черевної порожнини;
- електрофорез;
- фонофорез.
У реабілітаційному періоді рекомендується масаж і лікувальна фізкультура, запобігають формування спайок в малому тазу.
Пластичний пельвіоперитоніт супроводжується спайковим процесом
Хірургічне втручання
До оперативного лікування вдаються в екстрених випадках, коли є підозра на формування ексудату, внутрішня кровотеча, пошкодження цілісності внутрішніх органів. Залежно від тяжкості стану пацієнтки пластичний хірург виконує відкриту операцію або робить лапароскопію. Кращий другий спосіб, оскільки він рідше призводить до ускладнень і є менш травматичним.
Під час операції блокують запальний процес, проводять антисептичну обробку черевної порожнини, при необхідності вшивають кровоточиві рани. У деяких випадках потрібне видалення патологічних ділянок. Якщо запалення викликав хронічний ендометріоз, що супроводжується формуванням, нагноєнням і розривом кісти, то часто не вдається зберегти яєчник.
Прогноз
При пластичній формі захворювання, коли в малому тазу починається формування спайкового процесу, прогноз часто несприятливий. У результаті зсуву органів порушується їх функціональність. З цієї причини жінки часто залишаються безплідними і мають постійні тазові болі. Своєчасне виявлення, швидка постановка діагнозу і грамотна схема терапії є запорукою сприятливого прогнозу.
Висновок
Пельвіоперитоніт – захворювання, яке не можна ігнорувати. Зволікання може не лише негативно позначитися на стані здоров’я, але і привести до летального результату. Звернутися за медичною допомогою необхідно при перших ознаках запалення черевної стінки. Якщо комплекс симптомів викликаний не даною патологією, лікар проведе обстеження і дасть рекомендації.
Дивіться далі: плацентоцентез
