Ситуація класична: тато рідко буває з родиною, так як багато часу проводить на роботі. У подружжя росте син, вихованням якого займається мама. Коли у тата видається вільний день, він проводить час з спадкоємцем. Проте мама не завжди згодна з тим, як чоловік вчить сина.
Син виклав іграшки для пісочниці, до нього підбігли 2 хлопчика 6 і 8 років (брати). У хлопчиків був з собою пластмасовий пістолет, син і 6-річний хлопчик відокремлюються від пісочниці і починають грати з пістолетом. Пістолет залишається у сина. Я з молодшою віддалік, чоловік ближче до сина на лавці. Чую вигук одного з хлопчиків, що пістолет зламаний, підійшов 2-й і теж став кричати, що зламаний. Син мовчить. Прошу чоловіка підійти і розібратися (сама бігаю за молодшою), чоловік сидить і не ворухнеться. Хлопчаки обурюються, що пістолет зламаний, син починає тікати, один 6-річний хлопчик біжить за ним, другий стоїть і обурюється, що зламаний. Знову прошу чоловіка втрутитися, на що мені чоловік каже, нехай самі розбираються, це ж хлопчаки і щоб не лізла я….
У підсумку 8-річний приєднується до погоні за сином, удвох його наздоганяють на протилежному краї майданчика і просто удвох його починають бити кулаками і штовхати… Тут чоловік і втрутився, гаркнув і все припинилося…
У результаті весь цей сир-бор через те, що син насипав в дуло 100-рублего пистолетика пісок, який у підсумку виявився і не зламаним зовсім. Я знаю, що мій син не ангел і цей пісок сипати йому не треба було, але не бити ж із-за цього? Тим більше удвох і хлопчика віком.
У цій ситуації я б втрутилася відразу при перших вигуках про зламаний пістолеті і допомогла б їм усім трьом) вирішити цю ситуацію, і 100% впевнена, що бійки б і не було. А чоловік не згоден, вчинив би знову так… Це нормальний чоловічий підхід чи я все таки нічого не розумію? — звертається з питанням до матусям Олена.
Читайте також:Монолог мами: «Як я виховую сина з чоловіка в «жіночому царстві»»
З’ясувалося, що більшість подруг матері поділяють точку зору тата…
Як би жорстко не було, але він намагається мужика виростити. В майбутньому навіть не завжди можливо буде конфлікти словесно вирішувати, та й мама з татом не завжди поруч будуть (Анастасія)
Так, це чоловічий підхід. Мій теж давав синові можливість самому вирішувати питання. Але материнське серце стискається від цього. Зате потім видно результати. Але син знає, що з будь-яким питанням може прийти до мене, і я допоможу. Так і відбувається (Полуношниця)
А що чоловік зробив не так? Він дав можливість синові самому розібратися в ситуації, як справа дійшла до бійки, він захистив його, на мій погляд, все вірно (LudmilaIva)
Як саме чоловічий підхід — цілком нормальний (не факт, що корисний, але нормальний). Цілком нормально відповідати за те, що зіпсував чужу річ. Чоловік не дав побити сина, значить, не все так погано. Син «отримав» за справа? За справу. Травмонебезпечно? Немає (Irina)
Хлопчики повинні бути сміливими, хоробрими та мужніми. Чоловік прав, він чоловік, і саме він повинен займатися вихованням сина і вирішувати коли втрутитися, а коли немає (Персефона)
На тлі коментарів про те, що таке чоловічий підхід до виховання сина, були й інші відповіді. Приміром, Світлана висловила свою думку так:
Швидше за все, чоловік діє так, як навчили. Запитайте у нього, напевно, просто звик з дитинства так. А заодно запитаєте, що став би робити, якби на новому робочому місці його залишили б у компанії колег, які відмінно розбираються у справі, але його нічому не вчать. А він — новачок, нічого не знає. Випадково зіпсував деталь на верстаті, або пачку паперів в офісі. Готовий відповідати за вчинене, але колеги раптом взяли в руки біти і давай його бити. Зрозуміло, що він мужик, напевно отмахался б. Ну, а якби колеги були винятково чемпіони з боротьби?
Звичайно, дитину спочатку потрібно навчити і пояснити. І лише потім «відправляти у вільне плавання». Але не всі так вважають.
Читайте також:Порада дня: як виховувати хлопчиків, щоб вони виросли справжніми чоловіками
Так само вважає і Тетяна, яка задала логічне запитання:
А ваш син навчений як діяти в подібних ситуаціях? Ваш чоловік його цьому навчив? Все пояснив? Або «кинув у вир», а далі «захоче жити випливе»?
А то як якийсь фізичний навичка — ми вчимо. Ніхто не знімає підгузник зі словами «з сьогоднішнього дня ти пісяєш в горщик». Ні, йде довгий процес привчання. Ніхто не вручає буквар дитині і не вимагає, щоб той завтра вже побіжно читав. Прикладів можна навести безліч.
Але ось що стосується відносин, дитина повинна САМ розбиратися. І багато батьків вимагають ТИ ХЛОПЧИК -ти повинен або ТИ ДІВЧИНКА — ти повинна. А як виконати це «повинна/повинен» ніхто не пояснює. Дитину потрібно вчити спілкуванню і з дітьми, і з дорослими. Вчити розв’язувати конфлікти. ВЧИТИ, ВЧИТИ, ВЧИТИ… Багато разів пояснювати. Пояснювати, що зробив правильно, а в чому помилився. Вчити дитину спостерігати за іншими і робити висновки: хто правий, хто винен і як краще вчинити. Загалом, це довгий процес. Як, втім, і будь-який процес навчання. Чоловіка виховують поступово, а не вимагають «чоловічих» вчинків від дитини, який поняття не має що таке «чоловіче поведінка».
Як ви вважаєте – чи не занадто жорсткі уроки викладає синові тато?
