Як же мені важко! Хочеться самій плакати… Я недавно народила. Дитині 3 місяці. І за цей час син практично не спав нормально ночами. Спочатку думала, що його турбує животик. Перейшла на строгу дієту годуючої мами. Крики не припинилися.
Педіатр рекомендувала показати дитину невролога. А адже в місячному віці нас дивилися, все було добре. Лікар не знайшла нічого такого, що б її хвилювало. Вона мені сказала: «Це у вас просто крикун зростає. Переросте. Треба трохи потерпіти».
Та я б зазнала. І нехай, що вже чорні кола під очима. Мене сусіди закатували. Всі три місяці вони стукали нам по батареї і вішали на двері, а ще й кидали у поштову скриньку «розклад тиші» в будинку у відповідності з законом, коли після 23:00 не можна шуміти. Ми з сином адже не спеціально влаштовуємо ночами такі «концерти»…
На вас надійшла скарга
Справа дійшла до того, що до мене приходив дільничний. Хороший такий хлопець… Він сказав, що поступила скарга – ми порушуємо закон про тишу, і він зобов’язаний на неї відреагувати. Я все розумію, але ж ми не робимо ремонт, коли порушники свердлять по ночах або стукай молотком. Я пояснила це дільничному. Він сам молодий тато, мене добре розуміє. Навіть дружині своїй подзвонив, спитав, що вона мені може порадити. Так мило…
Читайте також:Чому дитина плаче
Дільничний потім пішов до сусідів і сказав, що вони, в принципі, не можуть нам нічого пред’явити. Так вони, шкідливі такі, передали нам через інших сусідів, що тепер органи опіки будуть залучати.
Потрібно змінити обстановку
Моя свекруха запропонувала переїхати на дачу. І ось тут настав той момент, коли з двох зол треба вибирати меншу. Воліла свекруха, хоча її причіпки теж можуть довести до нервового зриву.
Сталося диво, дитина перестала плакати! Він почав спати по ночах. Місцева бабуся з поліклініки, чудовий педіатр, припустила, що дитині було некомфортно в міській квартирі. Поки літо, і я сама не рвалася в місто. Але іноді думала: а коли повернемося, знову почнуться крики?
Заради перевірки ми з’їздили на одну ніч. Дитина спав неспокійно. Припускаю, що це з-за переїзду і порушеного графіка. Але ми з чоловіком прийняли рішення, до якого так довго не могли підійти – треба міняти житло.
Як не крути, а буде як треба!
Знаєте, як буває: ти довго про щось думаєш, думаєш, але не робиш… Все шукаєш відмовки на кшталт колись/завтра/грошей немає. І точка кипіння все не настає. Миришся з незручностями, різними неприємностями. Але потім життя ставить тебе лоб в лоб до того, чого так уникав.
Ось у нашому випадку така точка кипіння настала в особі сина, який своїми криками зробив нас «зірками» всього будинку. І хоча тільки одні сусіди висловлювали невдоволення, але нервів вони попсували нам чимало. До речі, будинок у нас з трьох під’їздів. І лише одна сім’я вічно нас критикувала. Сусіди праворуч, ліворуч і зверху нічого не говорили. Всі ж розуміють – дитина недавно народився…
Ні, не подумайте, я не виправдовуюся. Я до того, що саме ця ситуація стала стартовою у тому, що ми скоро (сподіваюся) стане жити в своєму будинку. Будемо будувати за містом, щоб чоловікові було недалеко і зручно їздити на роботу.
Читайте також:Експерт розповіла про тонкощі нової постанови про пільгової іпотеки для сімей з дітьми
Радіти чи засмучуватися? Це дорого, ми взяли кредит. Допомагають батьки, значить, викрутимося! Але жити ми будемо окремо і не нервувати. І я, що дуже важливо, вже нікому не буду говорити: «Вибачте, будь ласка. У мене маленька дитина, і він погано спить по ночах».
Розкажіть, а у вас була ситуація, коли після народження дитини життя різко змінювалася?
