Потрібен помічник молодій мамі, щоб вона мала можливість, приміром, відпочити від безсонної ночі, прогулятися зняти емоційне напруження? Так, і найчастіше це тато малюка. Зобов’язані бути такими помічниками бабуся і дідусь дитини? Давайте розбиратися. Тим більше, що є емоційний пост на цю тему.
Хочу запитати — вам допомагають батьки??? Ні мої, ні чоловіка, ні від слова зовсім. Дитині скоро півтора року, а вони ні разу не залишалися з ним наодинці. Нам дуже важко дається батьківство. Мис чоловіком обоє дуже втомлюємося. Син досить примхливий з народження.
Батьки чоловіка та мої живуть у сусідньому будинку. У п’яти хвилинах ходьби. На розмови, що нам важко і ми втомлюємося, відповідають: «А як же ми справлялися?!», Ми своє отняньчились!», — ділиться автор у ніком в Мережі Совушка. — Ці їхні слова дуже ранять мене. Вчора чоловік намагався поговорити з батьком про допомогу дитині, на що отримав відповідь: «Я зараз не можу, може місяця через 2-3…»
Мене дуже засмучує, що природне бажання побути з онуком немає ні в кого, тільки прийти на півгодини-годину разом з нами погуляти або пограти. Наодинці —ні. Ніхто з них не в змозі поміняти підгузник. Ніхто не знає зростання дитини, що він любить поїсти. Гаразд би жили в іншому місті, або далеко від нас. Але в сусідньому будинку!(( може я не права? Чи треба насильно привчати?
Читайте також:Монолог мами: «Свекруха називає моє бажання іноді відпочити без дитини примхою»
Ось такий крик душі… Матусі в Мережі розповіли про те, як у них будуються відносини з бабусями-дідусями.
Мої батьки приходять, балують внучку, не часто, по можливості, вони обидва працюють. А ось батьки чоловіка за рік були пару раз, зате свекруха щодня бігає до інших онукам від старшого сина. Прикро, якщо чесно. Коли ми лежали в лікарні, чоловік був на зміні, мої батьки на роботі, і треба було привезти суміш доньці, скінчилася, на що мені свекруха сказала, вибач, але я не можу, як же без мене онук медкомісію пройде (тобто він з мамою пройти не може, тоді йому було 1,3, а нам 8 міс.) У підсумку, щоб у мене дитина не залишився без їжі, мій тато відпросився, купив суміш і привіз. Але після цього випадку я свекруха взагалі не сприймаю, бачимося на святах (Масік)
Наші теж ні разу не залишалися з дітьми. Моя мама приїжджає по суботах на годинку-інший, поспілкується з дітьми і йде до іншого онуку. Спочатку, як молодшу народила, мама приїжджала, допомагала по господарству, їжу готувала. А свекри тільки овочами з городу допомагають, а щоб приїхати… окрема тема (Галина)
Так дуже допомагають, майже кожні вихідні хтось забирає онуку (Юлія)
Вам важко, а їм тим більше важко у віці з дитиною займатися. Є свої справи, турботи і на дитину вже немає сил, а може і бажання. У мене ніколи не було бажання няньчитися з дітьми. Силоміць тут ніяк не змусиш. Тому я б зрозуміла батьків і свекруха, якщо б вони не хотіли сидіти з онуком. Але вони хочуть (Аніта)
Це ж ваша дитина, не їх. Не розумію, чому вас це засмучує? Моя старша місяцями жила у моєї мами в дитинстві, мама не знала її вага, ріст і інше, все робила так, як я скажу. Зараз живуть за 6 тис. км від нас. Не бачать онуків зовсім, мене це не засмучує (Катерина)
Мої батьки не особливо цікавляться онуками. Ні, мама посидить з дітьми, ніколи не відмовляє в допомозі. Але сама ніколи не виявляє бажання просто побачитися з онуками. Ну і тато так само. Живуть в 10 хвилинах ходьби. А ось свекри, які живуть за 150 км, бачать дитину набагато частіше, постійно дзвонять, розмовляють з онуками по відеозв’язку та телефоном. Просять вислати фото і завжди цікавляться, як у них справи. Для мене, чесно, це стало певним струсом, як можна не відчувати нічого до своїм онукам? Я прошу допомоги тільки в екстрених ситуаціях. І то, мені здається іноді, що простіше відвезти дітей за 150 км і там відпочити або вирішити свої справи, ніж просити допомоги у своїх батьків (Олена)
Читайте також:12 варіантів планування витрат, якщо ви живете разом з батьками
Не розумію вашу образу, вони дійсно отнянчились і їх інтереси легко можуть лежати поза вашої дитини (Ольга)
Ваша дитина. Народжували для себе, не для бабусь. Про допомогу не просіть, але ноете, як важко (Хома)
Це погано, звичайно. І важко. Моя мама живе на іншому кінці міста, працює багато. Приїжджає, якщо мені треба кудись (в поліклініку, наприклад). Але вона нас відпустила влітку на південь на 10 днів, і ще взимку їздили з ночівлею в інше місто, я відчула себе людиною, у якого є бажання і їх можна виконати. А от щоб хтось так просто погуляв, такого не буває. Свекри далеко від нас. Коли до них коли приїжджаємо, я можу одна і в магазин сходити, і з чоловіком в басейн їздили, а вони спокійно залишалися. Може вам приходити і говорити, ось ваш улюблений онук, ось їжа, ось інструкція з експлуатації, я прийду через дві години? (Катерина)
Вибачте, ваш дитина. Батьки не зобов’язані. Не спілкуються — значить, немає бажання. І це їх право. Можливо, просто рано, маленький ще. Наші батьки теж нам особливо не допомагають, т. к. живуть далеко. Залишати стали наодинці на кілька годин вже після 3 років, коли дочка і порозумітися може, так і цікавіше з нею вже грати (Олександра)
Ви для себе народжували? Або для бабусь/дідусів .Нехай живуть у своє задоволення. Хочуть, приходять і грають, не хочуть — це їх життя і їх вибір. Вони своїх дітей виростили. Ми ростимо зараз своїх дітей у відмінних умовах, коли можна під час сну дитини лягти і розслабитися, а не стояти з милом господарським і прати речі. Посудомийки, пилососи… Все є для життя (КатюШка)
А що ви порадите автору цієї історії? Правильно чи сподіватися на допомогу старшого покоління?
