Зміст:
Проблеми з дефекацією у дітей мають фізіологічні, органічні та психологічні причини. Хвороби шлунково-кишкового тракту викликають функціональний запор: у дитини не повністю звільняється кишечник або позиви до дефекації дуже рідкісні.
Психологічний закреп заподіює дитині страждання.
Як виникає психологічний закреп? Він відрізняється тим, що позиви до випорожнення є, але малюк намагається їх стримати, терпить. З’являється психологічний бар’єр, і носить він віковий характер:
- 1,5 – 3 роки – період, коли відбувається знайомство з горщиком. Старанні батьки можуть не тільки змусити малюка пручатися, але і прищепити негативне ставлення до горщика. Це найбільш поширена причина запору в цьому віці;
- 3 – 4 роки – період, коли відбувається важлива подія: дитина йде в дитячий сад. Незнайома обстановка, чужі люди викликають страх і невпевненість. Діти, перемагаючи позиви до дефекації, терплять до будинку;
- 4 – 5 років. Малюк стає самостійним, сам вибирає їжу, яка подобається. Неправильне харчування призводить до болів при спорожнюванні кишечника, дитина боїться болю і знову терпить, посилюючи положення. Чим більше терпить, тим складніше потім сходити в туалет: кал твердне, і відчуття робляться ще болючіше.
У будь-якому з трьох вікових періодів психологічний запор у дитини з’являється, коли у нього був негативний досвід: пронос або було боляче з іншої причини, а може хтось посміявся або насварив. Із-за страху випробувати біль і приниження він стримує процес, намагається перетерпіти позиви до дефекації.
Як допомогти дитині подолати психологічні бар’єри
Батьки не відразу розуміють, що у дитини психологічні проблеми, списуючи відбувається на фізіологію. Перший засіб, яке йде в хід, це клізма. Кілька разів цим способом можна скористатися. Якщо ж запори часто повторюються, а педіатр не знаходить симптомів хвороби ШКТ, то слід задуматися про психологічні коріння явища.
Відразу потрібно заспокоїти батьків: проблема вирішувана, але потрібно запастися терпінням. У деяких випадках позбавлення дитини від психологічного бар’єру займає кілька місяців. Не зайвим буде звернутися за допомогою до психотерапевта і гастроентеролога: лікарі пояснять, як допомогти дитині, і поспостерігають за його станом.
Гастроентеролог проведе необхідне обстеження, допоможе скласти дієту, яка забезпечить м’який стілець і зменшить біль:
- овочі та фрукти в раціоні дитини підбираються таким чином, щоб не утворювалися гази,;
- солодощі і хліб скорочують до мінімуму;
- кисломолочні продукти – тільки свіжі;
- стежити за виконанням питного режиму: пити треба багато, мала кількість рідини сприяє запору.
У складних випадках призначають м’яке проносне.
Якщо дитина «наробив у штанці» лаяти не варто. Порадійте відсутності болю, зупиніть на цьому увагу, переконайте, що хворіти більше не буде. Це перший крок до позбавлення від страху.
Лікування психологічного запору потребує часу і терпіння.
Головне завдання на першому етапі – перемогти страх, а далі намагатися привчати до горщика, і до унітазу.
Психотерапевт підкаже батькам, що робити, щоб позбавити сина чи дочку від напруження і болю, навчить прийомам масажу, порадить, які фізичні вправи корисні для кишечника. Допомогу в боротьбі із запорами нададуть терапевтичні казки, ігри з піском і пластиліном.
Малюк повинен відчути свої сили і можливості. Хваліть його за кожну вдалу спробу ходити в туалет, навіть якщо це відбулося не на горщик.
Головна роль в позбавленні дитини від психологічного запору відводиться батькам: вони самі близькі люди, малюк їм довіряє. Скільки терпіння і винахідливості вони виявлять, наскільки дитина відчує підтримку, настільки швидко і піде лікування.
Читайте також: як привчити дитину до горщика
