Зміст:
Рак сечового міхура у жінок – злоякісне новоутворення, основу якого відбувається стінок органу. Типовими симптомами онкогенної пухлини є виражена макрогематурія, спастичні болі в області лобка, дизуричні розлади. Діагностика рідко залишає сумніви з приводу онкогенного характеру пухлиноподібного освіти.Онкопатологія виникає переважно у жінок та чоловіків віком 50-65 років. Ракова пухлина сечового міхура складає 65-70% всіх онкологічних новоутворень органів урогенітальних шляхів та сечовидільної системи. Скільки живуть хворі з раком? Коли можна розраховувати на високі шанси на виживання?Рак сечового міхура у жінок — онкологічна пухлина з досить варіативним прогнозом на виживання
Зміст
Причини і група ризику
Досі неможливо встановити справжню причину виникнення злоякісної пухлини сечового міхура. Пусковим механізмом розвитку захворювання нерідко стають такі чинники:
- цистит (рецидивуючий, інтерстиціальний, хронічний);
- травматичний фактор;
- патології нирок, ниркова недостатність;
- перенесений шистосоматоз сечового міхура;
- поліпи, генітальні або уретральні папіломи, герпес;
- венеричні захворювання в анамнезі.
Вчені вивчають фактор спадкової схильності з можливою мутацією 7 хромосоми. Причини геномних мутацій зумовлені численними факторами в період внутрішньоутробного розвитку плоду. У групу ризику входять хворі з тривалим стажем куріння, які працюють на важких виробництвах (наприклад, атомно-хімічна промисловість, шахти), переважання в меню агресивних хімічних властивостей продуктів.
Непрямими причинами розвитку раку сечового міхура у жінок можуть бути несприятливі умови життя, праці, незадовільна екологічна обстановка. При наявності пухлинного освіти у близьких родичів ризик малігнізації спочатку доброякісних наростів зростає в рази.
Основні ознаки
На жаль, в більшості випадків рак діагностують вже на пізніх стадіях розвитку із-за відсутності явних ознак на стадії формування. По мірі прогресування і зростання онкогенної пухлини з’являються наступні типові симптоми:
- гематуричний синдром з вираженим забарвленням сечі в колір «м’ясних помиїв» або злегка рожевий відтінок;
- болючість, тягнуть тупі болі в лобкової області, при сечовипусканні;
- постійна слабкість, перевтома після незначного фізичного навантаження, сонливість;
- стійкий субфебрилітет;
- дизуричні розлади будь-якої інтенсивності.
Першими ознаками злоякісної пухлини є неприємні відчуття внизу живота поза менструального циклу. Додаткові симптоми виражаються в порушенні сну, погіршення апетиту, відчуття віддають в пах, ноги або поперек болів. Жінки з онкологією органів сечовидільної системи мають характерний вигляд: тьмяна шкіра, яка лущиться, набряклість обличчя (інколи легка пастозність), втомлений вигляд.
При наявності в історії хвороби хронічних запальних захворювань сечостатевої системи підвищується частота загострень, знижується імунітет.
При метастазах і поширенні пухлини за межі органа виникає набряк гомілок, болючість спини в проекції нирок або крижово-поперекового відділу хребетного стовпа, залізодефіцитна анемія, болі в кістках.
Класифікація і види
Симптоми раку з’являються по мірі розвитку і росту пухлини, рідко виражені на стадії формування
Класифікація ракової пухлини сечового міхура розрізняється по множинним критеріями, що дозволяє клініцистам широко розглянути особливості онкогенних новоутворень у жінок.
В основі класифікації лежить диференціація за гістологічного типу, морфологічною структурою, характером росту, схильності до утворення та розростання метастаз, ускладнень або залучення сусідніх тканин, органів, структур, по ступені неоплазії і аплазії слизових оболонок органу. Прогностичне значення має класифікація за стадії перебігу патологічного процесу.
По стадії розвитку
Існує 4 основних стадії розвитку ракової пухлини:
В залежності від стадії призначають відповідну терапію. На ранніх стадіях раку можливо повне одужання.
Діагностичні заходи
Стадії раку визначають клінічні прояви, швидкість росту новоутворення і залученість тканин інших органів
Діагностика спрямована на визначення можливої природи раку, а також структури та схильності до метастазування. Обов’язково проводять такі види діагностики:
- кольпоскопія, гінекологічний огляд, цистоскопія;
- аналіз крові, сечі, зіскрібка з цервікального каналу;
- ультразвукове дослідження міхура, органів очеревини і малого тазу;
- рентгенконтрастні методи для виявлення контурів і структури стінок органу;
- аналіз крові на онкомаркери при підтвердженому раку.
Обов’язковим дослідженням є біопсія – забір біологічного матеріалу для мікроскопічного вивчення. Паркан біоптату виробляють під час ендоскопічної цистоскопії. При сумнівності діагнозу або для визначення масштабів поширення метастазів призначається МРТ або комп’ютерна томографія.
Лікування
Сьогодні існує кілька ефективних способів лікування злоякісних пухлин сечового міхура. Терапія спрямована на усунення симптоматичного комплексу, зниження агресії атипових клітин, стабілізацію пухлинного розпаду і профілактику метастазів.
Медикаментозна терапія
Лікарський лікування передбачає призначення таких груп препаратів:
Додатково призначають препарати проти залізодефіцитної анемії при вираженому гематурическом синдромі, вітамінні комплекси для стимуляції місцевого імунітету.
Радіаційна і хімічна терапія
Метод застосовується для попередження поширення метастаз в тканини і органи, що знаходяться за межами сечового міхура. По ходу маніпуляції проводиться процедура катетеризації, коли розчин доставляється до сечового міхура через спеціальне пристосування — канюлю, катетер.
Медикаментозне лікування передбачає введення спеціальних розчинів цитостатичного дії для придушення активності і зростання атипових клітин, а також знищення злоякісної пухлини.
Хірургічне усунення патології
Лікування пухлини залежить від її морфологічної структури, розмірів і ступеня інвазивності
Перспективним напрямком у лікуванні онкогенної пухлини сечового міхура є хірургічна операція. На ранній стадії можливе проведення органозберігаючих оперативних втручань, зберігають життя пацієнта і рятують від болю і небезпечних для життя ускладнень. Під час операції відбувається повне видалення пухлини в межах здорових тканин із збереженням цілісності судин. Якщо пухлина проросла за межі порожнини, то необхідно видаляти уражені органи повністю. Виділяють наступні методи видалення:
- трансуретральна резекція або ТУР – органосохраняющий метод, що застосовується на ранніх стадіях пухлини, коли вона ще не вийшла за межі органу;
- часткова цистектомія – видалення фрагмента органу в межах здорових тканин з подальшою пластикою сечового міхура;
- радикальна цистектомія – видалення сечового міхура єдиним блоком з маткою, яєчниками, придатками (у чоловіків з передміхурової залозою, насіннєвими канатика).
Операційний доступ ТУР ендоскопічний, через невеликі проколи в черевній порожнині, або лапароскопічний. При частковій та радикальної резекції потрібно порожнинний розріз в очеревині. Часткова цистектомія виконується рідко із-за високих ризиків рецидиву. При радикальної резекції видаляють тазові лімфовузли, всю уретру або її уражену частину.
Зазвичай після об’ємного хірургічного втручання репродуктивна функція у молодих жінок не зберігається. Відновлення сечовипускання після оперативної маніпуляції з приводу раку сечового міхура у жінок здійснюється наступними методами:
- виведення сечоводів через черевну стінку і формування стоми, до якої після приєднуються знімні сечоприймачі;
- пластику сечового міхура з биопластических матеріалів;
- створення сечового міхура з частини кишечника.
Відновлювальний період сильно варіює. Метод ТУР передбачає найменше травмування тканин тазових і статевих органів, тому реабілітація займає кілька тижнів. При великому хірургічному обсязі пацієнти відновлюються до декількох місяців. При установці стоми хворі довго звикають до носіння сечоводів. Прогнози при формуванні стоми ускладнюються з-за ризику інфікування органів черевної порожнини при недостатній обробці отвори.
Скільки зазвичай живуть прооперовані жінки — залежить від віку, характеру пухлини, залучення в патологічний процес органного комплексу.
Прогноз
Прогноз при локальній ракової пухлини усередині порожнини органу хороший — виживаність сягає 80-85%. При рецидивуючих та інвазивних формах пухлини з метастазами виживаність ледь досягає 3-5 років. Тривалість життя визначається характером захворювання та швидкістю розвитку пухлини. Скільки живуть після хірургічного видалення? Загальна виживаність при вчасно проведеної операції досягає 5-7 років.
Знизити ризики рецидиву та подальшого поширення новоутворення можуть регулярні огляди та дослідження, корекція способу життя і виключення агресивних факторів, ліквідація застою сечі. Успіх лікування багато в чому залежить від своєчасної реакції хворих на нетипові симптоми.
Читайте також: діагностика та лікування раку шийки матки
