Порада дня: не закріплюйте результат показових дитячих істерик

163

Вам знайома ситуація: дитина в магазині просить купити йому ту чи іншу іграшку (шоколад, цукерки), а якщо отримує відмову, влаштовує істерику? Виглядає це по-різному: тупіт тогами, дуже голосний плач, ігнорування батьків. Іноді діти лягають на підлогу і починають бити руками і ногами. Це показова істерика для мами (тата, бабусі, дідусі), які не виконали дитячу прохання.

Читайте також:Порада дня: щоб зупинити дитячу істерику, навчитеся визначати її тип

За законом жанру, поруч завжди виявляються активні глядачі, які коментують події: «Який неслухняний дитина», «Розпестили, ось вони і влаштовують істерики», «Ременем треба – і все відразу пройде», «Дитина валяється на підлозі, а мамі все одно». Психолог Ксенія Васильєва поділилася власним досвідом, як вона надходить в схожій ситуації.

Аріани три роки і в неї з’явилася нова фішка. Якщо щось іде не за її задумом, то треба падати на підлогу і голосно-голосно кричати. Дуже голосно. А задумки у неї нині аж надто складне. Так що не за її задумом що йде майже завжди, – розповідає про свою доньку фахівець. І пояснює: — Якщо ваша дитина 2х-3х років веде себе приблизно так само, то це абсолютно нормально для цього віку. Не треба якось спеціально з цим боротися.

© Instagram @ksenia.psyblog

Ксенія Васильєва не рекомендує ігнорувати подібні показові дитячі істерики. І йти на поводу у примхливої дитини – теж.

Закріпити такі істерики можна тільки одним способом — це завжди негайно видавати дитині те, чого він так кричить, – радить психолог. – Але й ігнорувати дитину теж ні до чого. Можна проговорити: «Так, ти дуже засмутилася, що ми пересунули твоїх ляльок. Іди я тебе обійму». Звичку істерити таким чином не закріпиш, але дитина відчує, що вам взагалі-то не все одно, що з ним відбувається.

Читайте також:Монолог мами: «Я зрозуміла, що якщо зараз не обійму дочка, втрачу щось цінне»

Матусі в Мережі поділилися своїм досвідом, як вони ведуть себе в моменти дитячої істерики:

Я перечікувала пік бурі: не підходив, нічого не говорила і не чіпала, тому що в цей момент мене дитина чути не міг, просто фізично не сприймалися слова, а спроби обійняти, взяти за руки закінчувалися відштовхуванням від себе. Тому я тихо сиділа в кімнаті,перечікувала бурю і нічого не робила. А коли пік емоцій спадав до схлипування і подвываний-підходила, гладила, обіймала… Мовчки! 🤐 Мені здається, що для дитини це вже прийняття його самого, його емоцій. Ну а коли все проходило, то ми розмовляли про те, що сталося.

© Instagram @medveditsssa

У нас показових істерик не було. Але коли істерика в принципі, я намагаюся відвести думки дитини в інший напрямок.

Дитячі капризи на публіці – це бажання дитини позбавитися від негативних емоцій, які переповнюють. Тому, якщо не вдасться попередити цю не дуже приємну ситуацію, не ігноруйте дитину, але й не потурайте йому. Постарайтеся залишити те місце, де відбувається «дійство», і в більш спокійній обстановці, обнявши його, поговорити по душах.

А ваш малюк стає героєм подібних ситуацій? Як ви робите? Поділіться своїм досвідом.

Фото на анонс: Instagram @kruglayakrovatka43, @chita_uspeh