Симптоми і лікування остеомієліту у дітей

324

Зміст:

  • Етіологія та патогенез
  • Класифікація хвороби
  • Симптоми
  • Діагностичні заходи
  • Методи лікування
  • Прогноз і ускладнення
  • Заходи профілактики
  • Остеомієліт у дітей – це небезпечне захворювання, що характеризується інфекційним запаленням усіх елементів кістки, що часто зачіпає навколишні тканини. При ранньому виявленні прогноз відносно сприятливий. Запущений остеомієліт призводить до тяжких ускладнень, інвалідності або летального результату.

    Етіологія та патогенез

    Хвороба розвивається із-за інфікування однієї або декількох кісток патогенною мікрофлорою. У 80-85% випадків збудниками виступають стафілококи.

    Остеомієліт у дітей рідко виникає раніше 6-14 років

    До іншим мікроорганізмам, провокуючим гнійний або гнійно-некротичний запальний процес у кості, відносять:

    • синьогнійну і кишкову паличку;
    • вульгарний протей;
    • клебсиеллу;
    • мікобактерію туберкульозу або лепри;
    • бліду трепонем;
    • бруцеллу.

    В кісткові структури вони потрапляють з током крові або з зовнішнього середовища. Джерелами інфікування можуть стати:

    • запалені мигдалини;
    • зуби, уражені карієсом;
    • гнійники;
    • фурункули та ін.

    У дітей першого року життя гнійне запалення кісткової тканини викликають незагойні пупкові ранки, попрілості. Якщо вогнища хронічної інфекції були у матері під час вагітності, можливо внутрішньоутробне зараження.

    Ще однією поширеною причиною хвороби виступають відкриті переломи, а також оперативні втручання, при яких інфекція заноситься в кістковий мозок безпосередньо. Досить часто мікроби проникають у кісткову систему з вогнищ хронічної інфекції, розташованих в сусідніх органах або тканинах.

    Визначальну роль у розвитку остеомієліту відіграє стан імунної системи. Захворювання найчастіше розвивається на фоні:

    • перенесених або хронічних вірусних інфекцій;
    • переохолодження;
    • цукрового діабету та інших ендокринних порушень;
    • онкології;
    • інших патологій, які виснажують ресурси організму.

    гематогенныйДжерелом зараження кісток при гематогенному остеомієліті у дітей виступають патогенні мікроорганізми

    Класифікація хвороби

    Гострий остеомієліт у малюків зустрічається набагато частіше. В ряді випадків його вдається вчасно виявити та провести адекватну терапію. Хронічний тип хвороби є запущеною формою. Залежно від шляхів інфікування виділяють наступні різновиди остеомієліту:

    • гематогенний – зараження через кров;
    • екзогенний – травматичний, вогнепальний, одонтогенний;
    • контактний – з довколишнього вогнища запалення.

    Гематогенний остеомієліт – найпоширеніша форма хвороби серед малюків. Це пояснюється активним кровопостачанням опорно-рухового апарату в період інтенсивного росту. Гнійного запалення більш схильні трубчасті кістки нижніх і верхніх кінцівок, що теж пов’язано з особливостями їх живлення. Досить часто уражаються хребці і щелепу.

    Більшість остеомієлітів, що виникли в ранньому віці, входять у групу неспецифічних. Під цим терміном розуміють розвиток хвороби на тлі інфікування патогенною або умовно-патогенною флорою. Специфічні форми викликають збудники туберкульозу, сифілісу, лепри і т. п.

    Атипові типи запалення у дітей зустрічаються дуже рідко. До таких відноситься абсцес Броді, склерозуючий остеомієліт Гарре та ін.

    75-80% хворих гематогенним поліомієлітом становлять діти. Близько половини випадків припадає на вік 6-14 років. 30% хворих – це діти до 1 року. Хлопчики хворіють у 2 рази частіше, ніж дівчатка, що обумовлено особливостями анатомічної будови. Багато випадків розвитку остеомієліту у дорослих є рецидиви гнійних запалень, перенесених у дитинстві.

    Симптоми

    Гостре запалення протікає з важкою симптоматикою. Температура найчастіше підвищується до 39-40°C. У дитини з’являється лихоманка, озноб і блювота. Біль виникає на 1-2 добу після маніфестації хвороби і має чітку локалізацію. Старші діти можуть чітко описати симптоми і відповісти, де болить. Іноді гнійне запалення кісткової тканини протікає без загального погіршення самопочуття.

    Відсутність лікування на ранніх стадіях призводить до прогресування патологічного процесу. Через 1-2 тижні в м’яких тканинах над місцем інфікування розвивається флегмона (розлите гнійне запалення). Це призводить до посилення больових відчуттів і погіршення загального стану.

    Якщо ніякі заходи не вживаються, патологія прогресує, провокуючи розвиток:

    • гнійних форм артритів;
    • сепсису;
    • інших патологій.

    Розкрилися флегмони утворюють свищева ходи, які виходять назовні або поєднують кілька органів або систем. На цьому етапі хвороба переходить у хронічну форму, а стан хворої дитини покращується.

    Подальший перебіг хвороби характеризується чергуванням загострень і ремісій. Рецидив може статися через кілька тижнів або років з моменту зникнення останніх симптомів. Все залежить від стану імунної системи дитини, причини хвороби, виконання рекомендацій лікаря та інших факторів.

    острыйГострий остеомієліт відносно добре піддається лікуванню. Позбутися від хронічного набагато важче

    Діагностичні заходи

    Лікуванням остеомієліту та причин, що спровокували його розвиток, займаються різні фахівці. У цей список входять:

    • травматологи і ортопеди;
    • хірурги і нейрохірурги;
    • інфекціоністи;
    • венерологи;
    • отоларингологи;
    • стоматологи і т. д.

    Перші зміни у структурі кісткової тканини видно на рентгені через 2 тижні з моменту появи клінічних ознак. Для підтвердження діагнозу застосовують КТ або МРТ, які допомагають оцінити стан опорно-рухового апарату та прилеглих тканин – м’язів, суглобів, внутрішніх органів.

    Обов’язково призначають загальний аналіз крові і сечі, а також бактеріологічне дослідження біоматеріалу з джерела інфекції. При виявленні свищів в їх порожнину вводять контрастну речовину і роблять рентгенологічний знімок. Цей метод називається фістулографія.

    Методи лікування

    Клінічні рекомендації включають консервативні і хірургічні методи терапії. Патогенна флора знищується тривалим прийомом антибіотиків, які підбираються залежно від типу збудника. Мінімальна тривалість курсу — 4 тижні. У важких випадках такі медикаменти приймають 4-6 місяців.

    Гнійники розкривають і промиваються антисептичними розчинами. Обов’язково ставиться дренаж, призначений для відтоку гною з уражених вогнищ. При запущеному інфекційному ураженні вирізають частина кісткової тканини, іноді разом з прилеглими суглобами. Надалі таким дітям показана кісткова пластика, ендопротезування та інші методи. Вони відновлюють функціонування щелепи, верхніх і нижніх кінцівок та інших відділів опорно-рухового апарату.

    Прогноз і ускладнення

    Інфікування кісткових елементів представляє потенційну загрозу для життя і здоров’я дитини, тому рання діагностика відіграє визначальну роль у прогнозі перебігу хвороби.

    На тлі остеомієліту у малюків розвивається:

    • сепсис;
    • перитоніт;
    • гнійний артрит;
    • флегмона;
    • утворення несправжніх суглобів;
    • деформація і вкорочення кінцівок;
    • порушення постави, ходи;

    При хребетної локалізації високий ризик виникнення парезів, паралічів та інших неврологічних порушень.

    Тривалий гнійне запалення загрожує загальним погіршенням стану здоров’я, зниженням імунітету, порушенням роботи внутрішніх органів – нирок, печінки, серця і т. д.

    клинические рекомендацииКлінічні рекомендації з лікування остеомієліту у дітей включають тривале застосування антибіотиків

    Заходи профілактики

    Остеомієліт у дітей набагато простіше запобігти, ніж боротися з його наслідками. Для цього батькам рекомендують:

    • стежити за особистою гігієною дитини: регулярно купати, вчасно стригти нігті;
    • звертати увагу на будь-які шкірні ушкодження: ретельно обробляти їх антисептиками до повного загоєння;
    • своєчасно відвідувати стоматолога: пломбувати або видаляти пошкоджені карієсом зуби;
    • обмежити контакт з однолітками при розвитку ГРВІ, щоб запобігти зараженню іншими інфекціями;
    • не проводити лікування самостійно: регулярно відвідувати лікаря-педіатра та інших дитячих спеціалістів;
    • забезпечити сприятливу атмосферу в сім’ї, оскільки регулярний стрес шкодить імунній системі не менше, ніж хронічні захворювання;
    • нормалізувати харчування, щоб в організмі малюка не було дефіциту вітамінів та інших цінних речовин.

    Профілактика значно знижує ймовірність розвитку остеомієліту у дитини, однак не дає 100% гарантії, оскільки певні ситуації, такі як переломи чи вогнепальні поранення, можна запобігти не завжди.

    Будь-яка форма остеомієліту чревата серйозними наслідками, що розвиваються в короткі терміни або у віддаленому майбутньому. Ігнорування очевидних симптомів може закінчитися смертю малюка.

    Читайте також: мікроспорія у дітей