Цисталгія: чому зявляється і як її уникнути

195

Зміст:

  • Причини виникнення
  • Симптоми
  • Діагностика
  • Лікування
  • Профілактика
  • Цисталгія – дистрофічні зміни в нервово — м’язовому апараті сечового міхура. Аналізи сечі залишаються нормальними, що говорить про відсутність запалення. Патологія супроводжується болючим і частим сечовипусканням, ниючими болями внизу живота, зменшенням кількості сечі та іншими ознаками. Хвороба найчастіше діагностується у жінок в постменопаузі, але може з’явитися в будь-якому віці.

    Причини виникнення

    Точна етіологія хвороби невідома. Однак виділяють ряд факторів, які можуть призвести до розвитку захворювання.

    Цисталгія — самостійне захворювання, не має морфологічного субстрату

    До них відносяться наступні:

    • попередні запальні захворювання сечостатевої системи. В результаті можуть пошкоджуватися периферичні нерви сечового міхура, що призводить до дискомфорту в області його проекції;
    • дисфункція яєчників. При відсутності правильної терапії вона може викликати метаплазію епітелію сечового міхура. Від цього можуть порушитися його основні функції. До дисфункції яєчників може призвести ряд факторів – гормональні зміни, порушення менструації, менопауза, вагітність та інші;
    • психічні фактори. У деяких пацієнток при стресових ситуаціях розвивається так звана психосоматична цисталгія. При цьому в інший час симптоматика не проявляється. Така патологія властива жінкам з вразливою психікою;
    • алергічні реакції. У жінок з гіперчутливістю імунної системи прийом молочних продуктів може викликати набряк шийки сечового міхура;
    • операції на органах малого тазу з видалення доброякісних і злоякісних новоутворень, діагностичні процедури з малоінвазивним втручанням, аборти;
    • порушений кровообіг і неправильний відтік лімфи із сечового міхура.

    Найчастіше захворювання з’являється під час менопаузи. Відбуваються різкі гормональні зміни, може початися депресія, яєчники перестають вивільняти яйцеклітини – все це є поштовхом до формування цисталгії. Але хвороба може з’явитися і в будь-якому іншому віці.

    Симптоми

    Симптоматика проявляється переважно в денний час. Під час сну жінка не відчуває ніякого дискомфорту. Виділяють кілька основних симптомів захворювання:

    • утруднене сечовипускання. Під час нього жінка може відчувати біль і печіння в області уретри;
    • кількість сечі зменшується, але частішають позиви в туалет, жінці може здаватися, що сечовий міхур звільнився не повністю. Щоб нормально сходити в туалет, пацієнтці доводиться сильно натужуватись. Від цього больовий синдром може посилюватися;
    • болі в області сечового міхура. Вони ниючі, підсилюються при тривалому перебуванні стоячи;
    • неприємні відчуття в промежині. Вони можуть віддавати в поперекову або попереково-крижову зону. Можуть з’являтися при сексі, дефекації, сечовипусканні. Вони тупі, довго не проходять. Можуть ставати менш вираженими в положенні лежачи;
    • дискомфорт в сечовипускальному каналі. Може бути постійним або спостерігатися тільки під час сечовипускання.

    Захворювання хронічне, протікає тривало, з чергуванням періодів загострення і ремісії. Загострення носять сезонний характер і проявляються переважно в осінньо-зимовий період. Провокуючими факторами є переохолодження, запори, надмірне вживання алкоголю та інші. Також проблеми з сечовим міхуром можуть посилюватися при вагітності, під час місячних, при сексі.

    При такому захворюванні у жінки спостерігаються ознаки, які нагадують симптоматику гострого циститу. Але під час нього запалюється слизова оболонка сечового міхура, з’являються гнійні виділення з уретри. Цисталгія не відноситься до запальних захворювань, викликаних мікробною флорою, тому такі ознаки відсутні.

    Симптомы

    Основний симптом цисталгії — тупий біль внизу живота

    Діагностика

    При появі неприємних ознак необхідно звернутися до гінеколога. Подібні симптоми можуть спостерігатися і при деяких інших захворюваннях сечостатевої системи. Зазвичай цисталгію розглядають як діагноз в останню чергу, спочатку підтверджують або спростовують наявність інших патологій.

    Лікар розпитує пацієнтку, з’ясовує її скарги, враховуючи при цьому такі аспекти:

    • наявність гінекологічних операцій в анамнезі;
    • характер сексуальних відносин – немає болю, кровотеч після сексу відчуває жінка оргазм;
    • характер менструації – інтенсивність, регулярність місячних, болю під час них;
    • перенесені раніше запальні захворювання репродуктивної системи.

    Для діагностики захворювання гінеколог оглядає статеві органи і уретру. Бере мазки з піхви і уретри. Обов’язково призначається аналіз сечі. При цисталгії вона відповідає нормі, в ній немає патологічних змін. Обстежується сечовий міхур із застосуванням микционной цистоскопії, УЗД та інших методів. При цистоскопії огляд стінок органу не вказує на запальний процес, але може спостерігатися велика наповненість кровоносних судин кров’ю.

    При емоційно-психологічних розладах потрібна консультація невропатолога. Він виключить або підтвердить нейрогенну дисфункцію сечового міхура.

    Лікування

    Терапія захворювання має бути комплексною. Пацієнтці може знадобитися консультація уролога, гінеколога, психотерапевта, невропатолога.

    Лікування захворювання включає в себе наступне:

    • загальнозміцнювальну гімнастику, що сприяє підвищенню імунітету. Також вона нормалізує кровообіг в органах малого тазу. Комплекс вправ підбирається лікарем;
    • вживання знеболюючих ліків з дотриманням точного дозування, призначеного фахівцем;
    • прийом вітамінних комплексів;
    • дотримання спеціальної дієти, спрямованої на зміцнення імунітету. В раціон включаються свіжі овочі і фрукти, нежирне м’ясо, яйця перепелині. На час терапії потрібно відмовитися від молока і кисломолочних продуктів, так як вони можуть викликати набряк сечового міхура. Заборонені будь-які алкогольні напої, гострі та жирні страви;
    • зниження сексуальної активності. Забороняється часта зміна статевих партнерів. Весь період лікування краще займатися сексом тільки з використанням методів бар’єрної контрацепції;
    • емоційне розвантаження. Цього можна досягти за допомогою застосування седативних препаратів і йоги. Також для розслаблення можна приймати чай з мелісою і валеріаною;
    • при порушенні гормонального балансу може бути призначена замісна гормональна терапія.

    Також корисні фізіопроцедури. На область сечового міхура можна надавати тепловий вплив. Але це дозволяється тільки в тому випадку, якщо немає запального процесу. Під дією тепла запалення може стати ще більш вираженим. Також застосовують голкорефлексотерапію — вона допомагає зменшити прояви болю.

    Оперативне втручання призначається, коли виявлено порушення венозного відтоку. Можуть бути призначені лапароскопічне лігування або ендоваскулярне втручання на венах.

    Терапія захворювання є тривалою. У пацієнток можуть траплятися психологічні травми на тлі патології. Тому може знадобитися навіть перебування у психоневрологічному стаціонарі на час лікування.

    Лечение

    Лікування захворювання проводить уролог або гінеколог

    Профілактика

    Для профілактики розвитку захворювання необхідно дотримувати наступні рекомендації:

    • вчасно лікувати всі захворювання сечостатевої системи, не допускаючи їх хронізації;
    • забороняється займатися самолікуванням. Це може призвести до небезпечних ускладнень;
    • скорегувати своє харчування. Воно повинно бути збалансованим, містити вітаміни та поживні речовини;
    • позбутися шкідливих звичок. Куріння і прийом алкоголю можуть негативно позначатися на стані організму;
    • уникати переохолоджень. Одягатися по погоді, а в зимовий час рекомендується носити теплий пояс з собачої шерсті;
    • вести активний спосіб життя. При тривалому сидінні в органах малого тазу можуть спостерігатися застійні явища;
    • намагатися уникати стресових ситуацій. По можливості не контактувати з людьми, що викликають роздратування і негативну реакцію.

    Дотримуючись перераховані вище рекомендації, можна мінімізувати ймовірність виникнення патологічних ознак.

    При появі неприємних ознак необхідно звернутися до уролога чи гінеколога. Самостійний прийом лікарських препаратів може не дати ніякого ефекту, або навіть призвести до негативних наслідків, наприклад, до передозування і виникнення побічних ефектів.

    Читайте також: причини циститу при вагітності