Ви помічали, що іноді діти, які вже, як мінімум, 2-3 роки не немовлята, починають вести себе як крихти: агукают, повзають, просять взяти їх на руки, покачати? Дорослих це дивує. Деякі вважають подібну поведінку капризом, тому дитяча прохання ігнорується. Більш уважні батьки розуміють – дитині потрібна увага – і відгукуються.
Читайте також:Порада дня: як виявити неочевидні причини стресу у малюка
Психолог Ірина Федорова пояснює: так діти реагують на стрес. Якщо в житті малюка відбувається те, з чим він сам впоратися не в силах, починає змінюватися його психологічний вік. За словами фахівця, це може відбуватися кілька разів в день. Так у дитини включається один з найбільш ранніх способів психологічного захисту – регрес.
Дитина веде себе відповідно до свого віку і навіть старше, а через хвилину закочує істерику, перестає говорити, замість слів починає мукати і показувати на предмети пальцем, відмовляється відпускати маму від себе і так далі, –розповідає психолог Ірина Федорова. – Особливо добре знайомий регрес батьків, у родині яких з’явився другий малюк. Через регрес старший дитина начебто вимагає доказів, що також любимо, як і маленький.
Як бути батькам? Психолог зазначає хибний шлях, коли батьки відповідають дитині: «Ти чого себе як маленький ведеш? Не буду з тобою таким спілкуватися», «нумо скажи нормально». НЕ робіть так!
Якщо регресивні тенденції не знаходять розрядки, у дитини буде посилюватися страх і тривога, – пояснює Ірина Федорова. – І внутрішнє напруження, яке намагається розрядити з допомогою такого механізму, тільки посилиться.
А ось вірний алгоритм дій, якщо дитина демонструє ознаки регресу:
Відповідати на запит дитини. Просить покачати? Покачайте. Залепетав як малюк? Це може бути сигналом тривоги. Зверніть увагу, приділіть час. Закотив істерику, з криками і агресивними проявами? Повірте, це не для того, щоб вивести вас із себе.
Працювати з джерелом стресу – з причиною. Якщо батьки реагують тільки на регрес і не вирішують саму проблему – такі моделі поведінки закріплюються, а тому шукайте причини.
Матусі з Мережі поділилися ознаками регресу у своїх дітей і досвідом, як справляються з цим:
Синові в листопаді 4 роки. Наступного тижня йде в сад, після довгих літніх канікул, ще й на спортивну гімнастику почав ходити. Став проситися на ручки)
Донька почала поводитися саме так, мукає і пальцями на все показує. Ми думали, за молодшою повторює, а тут може бути стрес. Вона пішла в нову групу в садочку і поки що знайти контакт з усіма дітками не може, але каже, що дуже подобається їй.
У 2 м та 2 м полюбив гру: потрібно качати, як малюка і співати пісеньку, а він «плаче» наче ))) Але потім разом сміємося)
Після народження молодшої старша просить покачати її перед сном як лялю. Вистачає буквально пари-трійки погойдувань на колінах.
Донька (3 роки) періодично починає невиразно мукати або агукати. Іноді виявляю терпіння і підігрую грі, але частенько на автоматі кажу «скажи нормально, я тебе не розумію». Правда з заколисуванням після ванни нам обом подобається.
А ви помічали у своїй дитині ознаки регресу?
