Зміст:
Піелоектазія нирок у дитини (від лат. «pyelos» – балія, «ectasia» – дилатація, розширення) виникає через порушення відтоку сечі різного генезу. Патологічний стан носить вторинний характер, розвивається на тлі супутніх захворювань, що призводять до зворотного забросу сечі, застійних явищ. Захворювання діагностують у новонароджених і дітей раннього віку, рідше – в період внутрішньоутробного розвитку. За статистикою, патологія зустрічається у хлопчиків в 5-7 разів частіше, ніж у дівчаток. Код за МКХ 10 – Q62. Інша назва хвороби – гідрокалікоз, пиелокаликоэктазия, каликоэктазия, каликопиелоэктазия. Що це таке і до чого може призвести?
Зміст
Основні причини
Піелоектазія нирок у дитини – наслідок застою сечі
Клініцисти виділяють безліч причин, які призводять до розширення ниркових мисок. Враховуючи, що першорядний чинник розвитку пиелоэктазии – застій сечі в нирках і утруднення її нормального відтоку, сприяти розвитку патології можуть наступні захворювання та стани:
- аномальна будова мисково-сечовідного апарату;
- здавлення судинами або внутрішніми органами просвіту сечоводу;
- слабкість мускулатури;
- рідкі сечовипускання;
- перекруты сечоводів;
- травми;
- інфекційні захворювання нирок – пієлонефрит, нефрит;
- аутоімунні патології нирок – гломерулонефрит.
У плода діагностують пиелоэктазию переважно правої нирки. Сприяти розвитку пиелоэктазии у плода та у немовлят перших днів життя можуть прееклампсія під час вагітності, патології нирок у матері, генетичні порушення, шкідливі звички матері під час гестації. При спадкову природу хвороби патологія діагностується на УЗД ще на 16-20 тижні вагітності.
У дітей старшого віку піелоектазія виникає при запаленні органів сечостатевої та сечовидільної системи, а також закупорці сечоводу слизовим компонентів, гноєм, відмерлої тканиною.
При сечокам’яної хвороби ймовірно перекриття сечоводів конкрементами, камінням. У малюків раннього віку на тлі каликопиелоэктазии спостерігається синдром нейрогенного сечового міхура, що призводить до енурезу у більш старшому віці, постійному тиску на органи сечовидільної системи.
Поєднані патології і ускладнення
Піелоектазія у дітей різного віку нерідко приводить до інших патологій нирок і сечовивідних шляхів. Застій сечі призводить до наступних ускладнень:
- мегауретер – з-за підвищеного тиску в порожнині сечового міхура;
- уретероцеле – здавлення сечоводів, звуження уретрального просвіту;
- гідронефроз – прогресуюче розширення ниркових мисок з подальшою атрофією паренхіматозної тканини;
- ектопія уретри – зміна анатомії уретри через хронічне порушення відтоку сечі;
- микролитиаз – стан, при якому в нирках скупчуються мікроліти (конгломерат сольового осаду, кристалічних частинок);
- хронічний пієлонефрит – запалення нирок з поступовим заміщенням здорової тканини на сполучну;
- міхурово-сечовідний рефлюкс – зворотний заброс сечі в сечовий міхур.
Всі ці патологічні стани ускладнюють нефрологічний анамнез дитини, призводять до зниження ниркової функції та до розвитку хронічної ниркової недостатності.
Гострі ускладнення на тлі активного запального процесу, інфікування сечі призводять до генералізації вогнища інфекції, аж до розвитку сепсису.
Важливо розуміти, що не в кожному випадку піелоектазія призводить до серйозних ускладнень. Нерідко розширення ниркових мисок у новонароджених через деякий час проходить самостійно.
Про прогресуванні патології і порушення ниркових функцій свідчить негативна динаміка за рік, зміна структури мисок, поява перших зовнішніх ознак хвороби. Після виявлення патологічного стану дитину ставлять на облік до дитячого нефролога, уролога.
Види
Піелоектазія нирок у дитини вимагає контролю над динамікою розширення
Піелоектазія класифікується за кількома критеріями: поширеність або локалізація, ступінь тяжкості, час виникнення і супутні захворювання. За поширеністю виділяють такі види патології:
- розширення колекторної системи лівої нирки;
- правосторонній розширення;
- двостороннє розширення.
В одному випадку говорять про односторонню пиелоэктазии. У іншому – має місце двостороння пиелокаликоэктазия. По стадії розвитку існує наступна класифікація:
- легка ступінь – розширення ледь перевищує 7 мм, симптоми відсутні, функція нирок не страждає;
- середня або помірна – розширення досягає 10 мм, слабкі симптоми, спостерігається розвиток супутніх станів;
- важка – піелоектазія виражена, спостерігаються різні функціональні розлади нирок і органів сечовидільної системи. При розширенні більше 10 мм мова йде вже про гідронефрозі.
Помірна та тяжка ступінь пиелоэктазии вимагає обов’язкової медичної корекції, щоб уникнути серйозних ускладнень. За часом виникнення виділяють вроджене і набуте розширення ниркових мисок.
Симптоматичні прояви і діагностика
При полегшеному перебігу захворювання у дітей перші ознаки помічають через кілька місяців або років з моменту дилатації ниркових мисок. Виражена піелоектазія у дітей різного віку характеризується наступними проявами:
- збільшення обсягів живота за рахунок збільшення нирок;
- дизуричні розлади, особливо при симптомі хворобливого сечовипускання;
- позитивний синдром поколачивания (хвороблива реакція на постукування з боку спини);
- лабораторні ознаки запалення;
- симптоми хронічної ниркової недостатності.
В лабораторних даних аналізу сечі можуть підвищуватися еритроцити, білок, лейкоцити. При розвитку ХНН наростають рівні залишкового азоту, сечовини, креатиніну, порушується водно-електролітний баланс. Поряд з пиелоэктазией нерідко діагностують вторинний гіперпаратиреоз та інші розлади функції щитовидної залози.
Ознаки залежать від супутніх захворювань, ступеня порушення ниркових функцій, віку дитини. В основі діагностики – проведення ультразвукового дослідження нирок та органів малого тазу, рентгеноконтрастні та лабораторні методи (дослідження сечі, крові).
Піелоектазія по УЗД
Ультразвукового дослідження зазвичай достатньо для постановки остаточного діагнозу. Лікарі-діагности визначають патологічні відхилення за такими параметрами:
- плід 31-32 тижні – мискова порожнину 4-5 мм (в патологічний процес втягується переважно ліва нирка);
- плід 33-35 тижні – допустиме розширення до 6 мм;
- плід 35-37 тижнів – розмір 6,5–8 мм;
- у новонароджених і немовлят перших днів життя – до 7 мм;
- дитина від 1 місяця до року – 5-7 мм;
- дитина старше 12 місяців – 7 мм (часто уражається саме права нирка).
При перевищенні показників говорять про розширення ниркових мисок. При незначному лікуванні дитину ставлять на облік і проводять повторну діагностику через 3-6 місяців. Одночасно на УЗД визначають структуру ниркової тканини, камені і конкременти, кісти та інші патологічні включення.
Якщо розміри ниркових мисок приходять у норму, то спостереження скорочують до 1 рази в рік. При негативній динаміці призначають додаткове дослідження і відповідне лікування.
Тактика лікування
Лікування грунтується на клінічній картині і даних досліджень
Після діагностичних заходів і визначення ступеня тяжкості пиелоэктазии призначають терапію. Схема лікування сильно варіює, залежить від безлічі факторів: причин застою сечі, супутніх захворювань і ускладнень, клінічної картини. В основі медикаментозної терапії лежать наступні групи препаратів:
- протизапальні і антибактеріальні засоби;
- уроантисептики;
- препарати від каменеутворення;
- засоби для зниження креатиніну, сечовини, відновлення електролітного складу плазми крові;
- сечогінні препарати.
При гематурическом синдромі призначаються препарати заліза. Поряд з медикаментозною терапією показана лікувальна дієта з низьким вмістом білка, солі. Пацієнтам з набряками обмежують обсяг добової рідини.
Хірургічне лікування призначається у тяжких випадках, особливо, якщо застій сечі викликаний аномаліями розвитку органів сечостатевої системи, при двосторонньому стані. Після операції дитині показаний тривалий реабілітаційний період.
Деякі клініцисти вважають, що помірна піелоектазія нирок у дитини проходить самостійно без особливого втручання. Потрібно лише спостереження за динамікою патологічного процесу. Під час дорослішання дитини існує три основних періоди розвитку ниркових структур, які можуть вплинути на розвиток пиелоэктазии: до року, період інтенсивного витягування і зростання внутрішніх органів у 6-7 років, пубертатний вік.
Профілактика і прогноз
Специфічної профілактики пиелоэктазии не існує, однак знизити ризик формування патології можна ще на стадії вагітності. Жінкам показано контролювати обсяг добової рідини, уникати впливу шкідливих факторів, контролювати стан нирок при ускладненому нефроурологическом анамнезі.
Прогноз при пиелоэктазии нирок у дитини сильно варіює, що залежить від причин виникнення патології, поєднання з іншими захворюваннями, симптомів. При стійких функціональних розладах нирок проводять відповідне лікування. При розвитку ХНН потрібна адекватна дієта, тривала медикаментозна терапія для попередження або лікування ускладнень, пересадка нирки при термінальній стадії ХНН.
Читайте в наступній статті: піелоектазія нирок у плода
