Чому в декретну відпустку на три роки повинна йти мама дитини? Я з цим не дуже згодна. Виходить, що після пологів просто закреслюю те, заради чого вчилася, набивала шишки, росла в професійному сенсі. Ні, я так не хочу!
Я не кар’єристка в повному розумінні цього слова. По головах заради посади ніколи не йшла. Але я просто так багато сил вклала у своє нинішнє становище, що кидати все і йти було б неприпустимо. Тому ми з чоловіком знайшли компроміс.
Ми працюємо в одній компанії. Познайомилися випадково, на корпоративному святі, так як в різних департаментах. Я – керівник відділу продажів в рекламному агентстві, чоловік – водій. Чим він вразив мене? В першу чергу… фігурою. Красивий, спортивний. Потім зав’язався роман, весілля, дитина…
Читайте також:Монолог мами: «Окремі рахунки з чоловіком допомогли мені уникнути післяпологової депресії»
Ще під час вагітності ми з чоловіком обговорили, що в декрет я не піду. На два місяці візьму перерву від офісної роботи, займатися справами буду віддалено. А він залишиться з донькою. Зіграла свою роль різниця у нашій з ним зарплаті: адже при моїй зайнятості грошей у сім’ю буде надходити в три рази більше, ніж при його.
Чоловік не відразу прийняв це рішення. Він сумнівався. Але потім подумав і погодився.
Перші місяці ми разом з ним звикали бути батьками. Чоловік виявився найкращим батьком на світі! Він міг укласти доньку так, що вона засинала практично відразу. Купав її, прогрівав зціджене молоко, гуляв.
А от його мама після рішення сина піти з роботи на мене образилася. Заявила, що роблю з її сина підкаблучника. Я відповіла, що це справа тільки нашої родини і воно не обговорюється. Моя мама тримала нейтралітет. Вона працює, тому допомогти з онукою може на вихідних. Іноді вона приїжджає до нас.
Мене вразила реакція друзів (або вже не друзів?) нашій сім’ї. У спілкуванні з чоловіком деякі жартують над ним: «підгузник не забув поміняти?», «скільки пісеньок вже заспівав?». А коли ми іноді зустрічаємося на святах, мені кажуть: «ну ти і мужик», «з чоловіка зробила підкаблучника». А чоловіка за очі називають «матусею».
Читайте також:Монолог мами: «Ревную чоловіка до нашого дитині»
Спочатку нас це засмучувало, ми якось намагалися говорити, що це так потрібно, справа у різниці між нашими зарплатами… А потім зрозуміли: розумні люди не зрозуміють і не спитають, а ті, що не розуміють… Ну і не треба!
Найпоширеніший питання: «А чому не берете няню?». Ну не можу я довірити дитину на весь день – майже на 12 годин! – незнайомій мені людині! Навіть якщо весь будинок обвішаю відеокамерами, буду як на голках. Як дочка спала? Як поїла? Вона не плакала?.. Так можна збожеволіти. А коли вдома чоловік, я можу бути спокійною – дитина в надійних руках.
Чоловік не тільки займається дитиною. Коли я приїжджаю додому раніше, беру доньку на себе, а він їде в фітнес-центр, щоб залишатися у формі.
Коли донька стане старшою, в нашому житті напевно щось зміниться з роботою чоловіка. Але поки ми не думаємо про це: будемо вирішувати питання по мірі їх виникнення. А поки у мене чудова сім’я, улюблена робота, гарна зарплата. А на смішки оточуючих людей ми не звертаємо уваги.
Тому, дівчата, я хочу вам порадити з власного досвіду: якщо ви збираєтеся прийняти рішення, яке стосується вашої родини або роботи, слухайте своє серце, свою інтуїцію, радьтеся з чоловіком – з тим, на кого можна розраховувати. А навколишні… У кожного своє життя, так адже?
А ви хотіли б розділити відпустку по догляду за дитиною з чоловіком?
