Прислів’я та приказки народів світу про батьківщину
Батьківщина дорожче, ніж будь-яка країна. (башк) кращий друг-мати, краща сестра-батьківщина. (азерб) для кожного птаха дорого своє гніздо. (карел) кожному в рідному краю краще. (кумик) в своєму боці і зима миліше. (літ) любов до батьківщини — вища гідність людини. (вантаж) без очей прожити можна, а без батьківщини — ні. (азерб) соловей троянду любить, людина-батьківщину. (узб) кінь прагне туди, де наситився, молодець прагне туди, де народився. (кірг) своя батьківщина-мати рідна. (комі) якщо у мене немає батьківщини, нехай мені не світить сонце і місяць. (туркм) батьківщина, як мати: завжди захистить. (морд) теплоту батьківщини відчуває все серце. (чуваш) любов до батьківщини нашої у нас в крові живе. (удм) той герой, хто за батьківщину йде в бій. (белор) пожертвуй собою заради батьківщини, і заради тебе люди пожертвують собою. (тадж) сміливий молодець для батьківщини народжується. (ногайськ) батьківщина для всіх дорога. (марійськ) немає в світі краще свого краю. (укр) цвях підкову врятує, підкова — коня, кінь — сміливця, сміливець — батьківщину. (татар) хто не живе на батьківщині, не знає смаку життя. (осет) якщо ти навіть зіб’єшся зі шляху, не забувай свою країну. (каракалпакская) хороша жаба в своєму болоті живе. (чеч) під своїм дахом всякому зручно. (літ) у птиці — гніздо, у людини — батьківщина. (тувін) свою батьківщину прекрасну ніколи не забувай, місця, де ти народився, ніколи не обходь. (бурят) краще бути на батьківщині бідняком, ніж в каїрі царем. (ногайськ) дим батьківщини краще вогню на чужині. (грецька) хто на батьківщину повертається, — безвинний. (абхазька) залиш польові квіти в полях. (японська) половина у себе на батьківщині, — краще ніж ціле на чужині. (хінді) батьківщина — ягідка, чужина — кривава сльоза. (естонська) свої поля ласкавіше, свої ліси миліше. (карел) рідне місце за сімома землями згадують. (морд) на рідній стороні кожен кущик знаком. (карел) свій двір краще чужого палацу. (узб) свій куточок багато коштує. (літ) соловей любить квітник, людина — батьківщину. (узб) свій край для себе і є багдад. (дарг) сумуєш за рідними полями, сумуєш за рідним краєм. (карел) рідний голос в темряві дізнаєшся. (туркм) рідне гніздо кожному дорого. (комі)
російські прислів’я про росію, батьківщину і служіння їй
Хто за батьківщину б’ється, тому сила подвійна дається. У рідному краю сокіл, в чужому-ворона. Людина без батьківщини, що соловей без пісні. Для вітчизни не шкода життя. Де не жити-батьківщині служити. Дурна та птах, якій своє гніздо не мило. За батьківщину, за честь – хоч голову знести. Хто на русь нападе, той смерть собі знайде. Хто настане на землю російську-оступиться. Рибам-море, птахам — повітря, а людині — вітчизна. Своя земля і в жмені мила. З рідної землі помри, а не сходи. На рідній стороні навіть дим солодкий. На русі святий кожен кущик свій. Родина кохана – мати рідна. Рідна сторона-мати, а чужа – мачуха. Рідний кущ і зайцю доріг. На чужій сторонушке радий своїй воронушке. Всяка сосна своєму бору шумить. Хто де народився, там і згодився. Постоїмо горою за свій край рідний. Своя хатка-рідна матка. Земляка побачити — як вдома побувати. На чужині і солодке в гірчицю, а на батьківщині і хрін за льодяник. Своя сторона по шерсті гладить, чужа-насупроти. Чужа сторона вабить, а батьківщина до себе тягне. За морем і світліше і тепліше, а все своя сторона миліше.
